ЛФК та інші заходи реабілітації після перелому тазу. Комплекс спеціальний вправ при переломах кісток таза в другому періоді ЛФК Вправи при переломі вертлужної западини

Підбір вправ для переломів таза здійснюється наступним чином.

При неускладнених переломах тазу з незначним зміщенням уламків, коли хворому надається положення лежачи на спині на щиті з матрацом, з валиком, підведеним під напівзігнуті та злегка розведені коліна («становище жаби»), застосування ЛФК починається через 4-6 днів.

У перший період ЛФК при переломах тазувикористовуються різноманітні рухи рук, частково тулуба, що підбираються з урахуванням характеру перелому. Хворий навчається піднімання таза, техніка руху підбирається відповідно до особливостей перелому.

При односторонньому переломі тазу руху ногою не на стороні перелому виконуються активно з амплітудою, що поступово зростає. Рухи ноги за перелому спочатку виробляються, не відриваючи при рухах п'яти від ліжка; через 12- 15 днів включаються активні згинання та розгинання в коліні при знаходженні ноги на валику, потім проводиться піднімання прямої ноги (спочатку за допомогою інструктора).

Питання про включення вправ ЛФК при переломах тазу лежачи на животі, на боці, стоячи рачки і готують до вставання, ходьбі, положенню сидячи вирішуються індивідуально.

Встання здійснюється із положення стоячи на колінах із опорою руками об спинку ліжка. При розходженні симфізу положення лежачи на животі при ЛФ при переломах тазу небажано. При положенні сидячи навантаження ЛФК падає на сідничні пагорби; вона має бути включена значно пізніше.

Перехід до другому періоду ЛФК при переломах тазувизначається призначенням хворому на ходьбу. У методиці особлива увага приділяється вправам для зміцнення м'язів таза (особливо сідничних) за перелому, м'язів спини, вправам у рівновазі і відновлення постави. Необхідність застосування милиць визначається клінічними даними. Навантаження на хвору ногу під час ходьби поступово збільшується.

У третій період ЛФКособлива увага звертається на ресорну функцію м'язів таза: відновлюється здатність м'язів сідничної області та м'язів, що переходять на задню поверхню стегна, виконувати роботу, що поступається. Відновлення навички у ходьбі завершується ліквідацією нерівномірності кроків, що призводить до легкої кульгавості.

При лікуванні переломів тазу зі зміщенням на гамачку або із застосуванням витягу методика принципово залишається тією ж. При витягуванні комбінуються вправи, які застосовуються при переломах хребта та стегна протягом.

При підборі вправ для тулуба та нижніх кінцівок необхідно враховувати вплив напруження окремих м'язів на стояння кісткових уламків. Терміни переходу до другого та третього періодів значно подовжуються (при тяжких переломах до 12 тижнів та більше).

ЛФК при переломах вертлужної западини тазу

При неускладнених переломах вертлужної западини і після вправлених без ускладнення вивихах стегна, якщо не застосована гіпсова іммобілізація, заняття проводяться як при ізольованих переломах тазу. При цьому при переломах вертлужної западини навантаження по осі кінцівки (дозвіл приступати на кінцівку) дозволяється значно пізніше, ніж при інших переломах тазу, і більш тривало застосовуються милиці.

При лікуванні витягуванням завданням ранніх рухів та ранньої ЛФ при переломах тазу є збереження рухливості суглоба. При іммобілізації гіпсом утворюються масивні рубці, що фіксують голівку в суглобовій западині. Лікувальна фізична культура в період гіпсової іммобілізації повинна сприяти відновленню опорної функції та гарної консолідації перелому. Для цього у відповідні за клінічними даними терміни забезпечується на вантажіння по осі кінцівки - спочатку в положенні лежачи, а потім при ходьбі з милицями в гіпсі. Після зняття гіпсу увагу звертається на збільшення рухливості в кульшовому суглобі.

При здавлюванні кісток таза у будь-яких напрямках виникають їх переломи, які поділяються на 4 групи:

1) перелом однієї кістки (лобкової, сідничної або крила клубової кістки);

2) переломи кісток тазу з порушенням цілісності передньої частини тазового кільця (лобкової та сідничної кістки з одного або з обох боків або перехресно та розрив лонного зчленування - симфізу);

3) перелом вертлужної западини;

4) вертикальний перелом кісток таза спереду та ззаду – односторонній, двосторонній або перехресний.

При будь-якому ізольованому переломі кісток тазу або тазового кільця (крім розриву лонного зчленування) хворого поміщають на ліжко з дерев'яним щитом, в підколінну область кладуть валик діаметром 60-80 см (залежно від зростання) так, щоб кут згинання в колінних суглобах становив 140 градусів , стопи були зімкнуті, а коліна розведені («жаба»). При розриві лонного зчленування хворого укладають так, але ноги на валику лежать паралельно, а тазова область фіксується поясом Гільфердинга. При переломах з великим усуненням уламків хворого кладуть на ліжко зі щитом, ноги (на витяжці) лежать на шинах Беллера, обов'язковий пояс Гільфердінга.

Лікувальною фізкультурою починають займатися другого дня після травми. Завдання лікувальної фізкультури в першому періоді: сприяти розслабленню м'язів тазової області, щоб уламки правильно зіставилися і щоб зняти болючі відчуття; ліквідувати крововиливи та набряклість; відновити м'язовий тонус нижніх кінцівок (хворий не може підняти пряму ногу нагору вище валика); нормалізувати роботу кишечника, органів виділення та кровообігу, покращити обмін речовин.

При переломах кісток тазу 1-ї та 2-ї груп перший період триває приблизно 10-16 днів - з моменту травми до того часу, коли хворий зможе підняти прямі ноги вгору вище валика і повернутися на живіт.
У цьому вся періоді виконують такі спеціальні вправи.

Комплекс спеціальних вправ при переломі кісток таза у першому періоді

1. І. п. – лежачи на спині, прямі ноги на валику. Зігнути пальці ніг, потім випрямити. Повторити 8-10 разів.
2. І. п. - те саме. По черзі, відриваючи п'яту від ліжка, піднімати гомілку до висоти валика. Потім те саме, але піднімаючи обидві гомілки одночасно. Повторити 6-8 разів.
3. І. п. - те саме. Різні рухи в гомілковостопних суглобах: зігнути стопу на себе, від себе, нахилити її вправо, потім вліво. Повторити 6-8 разів.
4. І. п. - те саме. Підтягнути ліву ногу до живота, зігнувши її в колінному та кульшовому суглобах. Те саме правою ногою. Повторити по 8-10 разів кожною ногою.
5. І. п. - те саме. Відвести ліву ногу убік, потім повернутися у вихідне положення. Те саме правою ногою. Повторити по 8-10 разів кожною ногою. Ця вправа протипоказана при розриві лонного зчленування.
6. І. п. - те саме. Підняти праву ногу нагору, потім ліву, потім обидві одночасно. Повторити по 8-10 разів.

Після кожної спеціальної вправи виконують дихальну (3 рази). Тривалість занять 20-30 хв 4-5 разів на день.
Завдання лікувальної фізкультури у другому періоді, що починається з повороту на живіт і триває до вставання та ходіння: відновити м'язовий тонус нижніх кінцівок, зміцнити м'язи спини та тазової ділянки.

Повертаються на живіт так: лежачи на спині, пересунутися на край ліжка більш ушкодженою стороною; ногу, що ближче до краю ліжка, покласти на іншу ногу і швидко повернутись на живіт (рис.). У цьому вся періоді виконують спеціальні вправи.

Комплекс спеціальних вправ у другому періоді:

1. І. п. – лежачи на животі на подушці, верхній кінець якої знаходиться на рівні гребінців клубових кісток та пупкової лінії, руки вздовж тулуба, упираючись ногами. Зігнути ноги в колінах, потім максимально випрямити. Повторити 6-8 разів.
2. І. п. - те саме. Підняти пряму праву ногу нагору, опустити, потім ліву. Повторити 8-10 разів.
3. І. п. - те саме. Зігнути праву ногу в коліні і випрямити. Те саме лівою ногою. Повторити 6-8 разів кожною ногою.
4. І. п. - те саме, ноги випрямлені. Одночасно підняти голову, груди нагору, руки відвести назад (мал. 25), потім повернутися у вихідне положення. Повторити 6-8 разів.
5. І. п. - те саме, ноги прямі, шкарпетки відтягнути. Одночасно підняти ноги та опустити. Повторити 8-10 разів.
6. І. п. - те ж, руки зігнуті під прямим кутом у ліктьових та плечових суглобах. Упираючись носками, одночасно підняти голову, верхню частину тулуба і руки нагору, повернутися у вихідне положення. Повторити 8-10 разів.

7. І. п. - те ж, руки притиснуті до тулуба. Одночасно підняти ноги, тулуб, голову, руки відвести назад (рис. 26). Повторити 6-8 разів.
8. І. п. - те ж, руки зігнуті в ліктьових та плечових суглобах під прямим кутом. Одночасно підняти руки, груди, голову та ноги (рис. 27). Повторити 6-8 разів.
9. І. п. - стоячи рачки, спираючись на передпліччя. Вигнути спину, потім прогнути. Повторити 8-10 разів.
10. І. п. - те саме. Випнути живіт і втягнути. Повторити 8-10 разів.
11. І. п. - те саме. Випрямити та підняти праву ногу вгору, повернутися у вихідне положення. Те саме лівою ногою. Повторити 8-10 разів.
12. І. п. - те саме. Лівим коліном дістати лікоть лівої руки, потім ліву ногу випрямити і підняти вгору-назад і повернутися у вихідне положення. Те саме правою ногою. Повторити 6-8 разів кожною ногою.
13. І. п. - те саме. Сісти на п'яти і повернутись у вихідне положення. Повторити 8-10 разів.
14. І. п. - те саме. Вигнути спину, зблизивши лікті та коліна (мал. 1), потім повернутися у вихідне положення. Повторити 6-8 разів.
15. І. п. - стоячи рачки. Прогнути спину, потім вигнути (рис. 2). Повторити 8-10 разів.
16. І. п. - те саме. Підняти пряму праву ногу вгору-назад, повернутися у вихідне положення. Те саме лівою ногою. Повторити по 6-8 разів.

17. І. п. - те саме. Правим коліном дістати лікоть правої руки, потім лівим коліном – лікоть лівої руки (рис 3). Повторити 6-8 разів кожною ногою.
18. І. п. - те саме. Сісти на п'яти, витягнувши руки, і повернутись у вихідне положення. Повторити 8-10 разів.
19. І. п. - те саме. Пересунути праве коліно до кисті лівої руки та повернутися у вихідне положення. Те саме лівою ногою до правої руки. Повторити по 6-8 разів кожною ногою.
20. І. п. - те саме. Переставити зігнуту праву ногу убік і повернутися у вихідне положення. Те саме лівою ногою. Повторити по 6-8 разів.
21. І. п. - те ж, упираючись у підлогу колінами та шкарпетками ніг. Переступаючи прямими руками, переміститися праворуч, потім ліворуч. Повторити по 6-8 разів на кожну сторону.
22. І. п. - стоячи рачки. Підняти праву руку, відвести її убік і повернутися у вихідне положення. Те саме лівою рукою. Повторити по 8-10 разів.
23. І. п. - те саме. "Переважувати" прямими руками вперед і назад до колінних суглобів, випрямляючи і округляючи спину. Повторити 8-10 разів.
24. І. п. - те саме. Піднявши руки, голову та тулуб, стати на коліна, потім повернутися у вихідне положення. Повторити 6-8 разів.

Через кожні два спеціальні або при необхідності виконують дихальні вправи по 3 рази поспіль. Тривалість занять 40-50 хв. Весь комплекс повторюють 4-6 разів на добу.
Переходити з положення лежачи на животі в положення стоячи дозволяється приблизно через 4-8 тижнів після травми за умови, що лежачи на спині можна вільно виконати наступну вправу: підняти прямі ноги вгору, зігнути їх у вазі на колінах і притягнути до живота, випрямити на вазі , Розвести в сторони (це рух пропускають при розриві лонного зчленування), з'єднати і покласти на ліжко.
Встати з ліжка з положення лежачи на животі поперек неї можна так: спираючись на руки, спустити обидві ноги на підлогу на шкарпетки і пересувати руки до краю ліжка, одночасно опускаючись на всю ступню; коли стопи повністю стоятимуть на підлозі, випрямитися і перенести руки на пояс.
Якщо ж вставати на одну ногу і приставляти до неї іншу, то може виникнути біль (особливо при переломі на одному боці лобкової та сідничної кісток або двох лобкових та двох сідничних кісток), а при вертикальних переломах кісток таза спереду та ззаду від нерівномірного навантаження на ноги сформуватися ненормальна хода - «качина», коли ходять перевальцем, переносячи тулуб то вправо, то вліво, або «притягує», коли тягнуть ногу за собою.
Основні завдання лікувальної фізкультури в третьому періоді (він починається, коли хворий може перейти в положення стоячи, і триває до повного одужання, коли він може сидіти): відновити нормальну ходу і тренувати весь організм. Перш ніж ходити в положенні стоячи, руки на поясі (а в літньому віці - спираючись на спинку стільця або столик), треба навчитися робити кроки на місці, високо піднімаючи ноги. Коли хворий може вільно піднімати ноги високо від підлоги (руки на поясі), він починає повільно пересувати ноги вперед (перші 2 дні), поступово переходячи на ходьбу звичайним кроком.
З 2-3-го дня освоєння ходьби рекомендуються вправи в положенні стоячи: ходьба на шкарпетках, на п'ятах, з рухом рук у різних напрямках, напівприсів, боком, назад, хресним кроком; махові рухи ногами у всіх можливих напрямках, кругові рухи в кульшових суглобах, згинання ніг до живота; вправи на гімнастичній стінці: лазіння, присідання, віджимання.
Сидіти дозволяється за умови, якщо після двогодинного перебування на ногах немає тяжкості в ногах та болю в ділянці перелому. У положенні сидячи виконують вправи для нижніх кінцівок, в першу чергу руху в кульшових суглобах у всіх напрямках.
При розриві лонного зчленування відведення ніг убік та присідання із розведеними ногами протипоказані протягом 6-8 місяців після травми.
У третьому періоді спеціальні вправи повторюють 6-10 разів, а дихальні - по 3 рази після 2-3 спеціальних або за потребою. Весь комплекс виконують 3-4 десь у день, а дозованої ходьбою займаються 3-4 десь у день у інтервалах між комплексами лікувальної фізкультури. Працездатність відновлюється через 1,5-3 місяці після травми.
У третьому періоді при будь-яких переломах кісток тазу корисна лікувальна гімнастика у воді – у ванній або плавальному басейні. Особливо ефективні ходьба (звичайна, хресним кроком, напівприсів), махові та кругові рухи в тазостегнових суглобах, відведення ніг убік, згинання їх до живота, присідання, почергове піднімання прямих ніг, не виймаючи їх із води, повороти стоп шкарпетками всередину та назовні. Особливо корисні ці вправи проти ночі.

Переломи кісток таза відбуваються при здавленні його в сагіттальному та фронтальному напрямках і відносяться до тяжких травм опорно-рухового апарату. Переломи кісток тазу характеризуються симптомом «прилиплі п'яти».

По локалізації ушкодження розрізняють:

1) ізольований перелом однієї кістки (крила клубової кістки, однієї лобкової або однієї сідничної);
2) перелом кісток тазу з порушенням безперервності тазового кільця (двох лобкових або двох сідничних; односторонній перелом лобкової та сідничної кісток; двосторонній перелом лобкових та сідничних кісток; розрив симфізу - лонного зчленування);
3) ;
4) - односторонній, двосторонній чи перехресний.

При ізольованому переломі однієї кістки або кісток тазового кільця (у будь-якому варіанті) хворого укладають на ліжко з дерев'яним щитом, ноги кладуть на валик діаметром 60-80 см (залежно від зростання) так, щоб кут згинання в колінних суглобах був 140°, п'яти ніг з'єднані, коліна розведені – положення «жаби» (рис. 24).

Мал. 24. Положення хворого («жаба») при переломах кісток тазу

Мал. 25. Витяг з поясом Гільфердингу при переломах кісток тазу зі зміщенням уламків

При розриві лонного зчленування ноги на валику лежать паралельно, тазова область фіксується поясом Гільфердінга (рис. 25).

Лікувальна фізична культура призначається на 2 день після травми. І період триває з моменту травми до дозволу повертатися на живіт – приблизно 10-16 днів. Завдання лікувальної гімнастики у І періоді: виведення хворого з пригніченого у зв'язку з травмою стану; розслаблення м'язів тазової області для правильного зіставлення уламків; зняття больових відчуттів; підвищення м'язового тонусу нижніх кінцівок, розсмоктування крововиливу, відновлення роботи органів дихання та кровообігу, виділення та обміну речовин.

У I періоді виконуються дихальні, загальнорозвиваючі вправи, а також спеціальні вправи для ніг: згинання та розгинання пальців, всілякі рухи стопами, підтягування ніг до живота (у перші 2-4 дні не відриваючи п'ят від ліжка), «ходьба» лежачи, розведення колін (при розриві лонного зчленування його можна виконувати лише через 4-6 місяців після травми), піднімання ніг до валика. Після відновлення м'язового тонусу нижніх кінцівок можна піднімати випрямлені ноги вище за валик. Дихальні вправи повторюють 3 рази, загальнорозвиваючі та спеціальні -6-10 разів. Тривалість занять 20-30 хв, 4-5 разів на день. Поворот на живіт здійснюється, якщо хворий вільно піднімає дві випрямлені ноги вище за валик. Тоді валик видаляється і хворий лежить у звичайному положенні.

У II періоді завданнями лікувальної гімнастики є: відновлення м'язового тонусу нижніх кінцівок та зміцнення м'язів спини та тазової області.

II період починається з моменту повороту хворого на живіт і триває до дозволу вставати та ходити. При повороті на живіт під область тазу підкладають подушку, верхній край якої знаходиться на рівні гребенів здухвинних кісток. Виконуються вправи в наступних вихідних положеннях: лежачи на животі на подушці, стоячи рачки і напівчетвірки. Кожна вправа виконується 6-10 разів. Тривалість занять 40-50 хв.

Перехід із положення лежачи на животі в положення стоячи дозволяється через 4-8 тижнів з моменту травми за умови, якщо хворий, лежачи на спині, виконує таку вправу: піднімає дві випрямлені ноги вгору, підтягує зігнуті ноги до живота, випрямляє на вазі, розводить боку, зводить і кладе на ліжко.

III період починається з переходу в положення стоячи і триває до виписки працювати і дозволу сидіти. Завданнями лікувальної гімнастики є відновлення нормальної ходи та загальне тренування всього організму. Особливу увагу під час занять слід звертати на правильну ходьбу, так як може сформуватися патологічна «качина» хода, коли тулуб перевалюється з боку на бік, або «хода, що приволікає», коли хворий тягне одну ногу за собою. Вправи виконуються в положенні стоячи, в ходьбі (на шкарпетках, на п'ятах, на всій ступні, в напівприсіді, хресним кроком, вперед спиною, боком і т. д.), біля гімнастичної стінки (при розриві лонного зчленування присідати можна тільки зі з'єднаними ногами ). Сідати можна за умови, якщо після двогодинної ходьби хворий не відчуває болю в області перелому і почуття тяжкості в ногах. Заняття проводяться 3-4 десь у день, тривають 40-60 хв. Дозована ходьба призначається 3-4 десь у день. Працездатність відновлюється через 1,5-3 місяці.

I період

1. І.П. - лежачи на спині або сидячи зі злегка зігнутими колінами. Згинання та розгинання пальців рук.
2. І.П. – теж. Тильне та підошовне згинання стопи, а) здорової б) хворої в)
здоровий та хворий.
3. І.П. – теж. Хвора нога покладена на здорове коліно. Кругові рухи в гомілковостопному суглобі.
а) здоровою
б) хворий
в) здорової та хворої одночасно.
4. І.П. – теж. Захоплення пальцями ноги дрібних кульок, олівців, ручок.
5. Поворот стопи усередину, назовні одночасно.
6. І.П. – теж. Шкарпетки ніг покладені один на інший. Тильне та підошовне згинання стопи з опором (15–20 разів).
7. І.П. - лежачи на спині, хвора нога напівзігнута в коліні (руками підтримувати стегно, згинання та розгинання в колінному суглобі, відриваючи п'яту від ліжка)
8. Лежачи на ліжку. Згинання ніг у колінних суглобах.
9. І.П. - лежачи на спині, перехід у положення сидячи.
10. І.П. - Те саме. Розведення та зведення колін (при пошкодженні лонного зчленування порізно розводити не можна)
11. Взявшись руками за краї ліжка, поперемінно піднімати пряму ногу.
12. І.П. - Те саме. Кругові рухи, по черзі.
13. І.П. - лежачи на боці. (Хвора нога зверху) відведення ноги.
14. Велосипед.

II період

1. Стоячи, тримаючись за стілець. Піднімання на шкарпетки та опускання на всю стопу. Піднімання на шкарпетки, перехід на п'яти та опускання на всю стопу.
2. І.П. – теж. Шкарпетки трохи повернуті всередину. Піднімання внутрішнього склепіння стопи. (Перенесення всієї тяжкості тіла на зовнішній)
3. І.П. – сидячи на ліжку. Ноги напівзігнуті (хвору ногу підтримуємо рукою). Згинаємо та розгинаємо в колінному суглобі, ставлячи ногу в момент згинання на ліжко (6–8 разів).
4. Сидячи на краю ліжка. Активне поперемінне згинання та розгинання ніг у коліні.
5. Стоячи з опорою об спинку ліжка. Підняти хвору ногу, зігнути в колінному суглобі, розігнути, опустити.
6. І.П. - Стоячи, руки на пояс. Здорові ноги назад на носок. Згинаємо хвору ногу в коліні.
7. Стоячи, ноги нарізно. Перенесення ваги тіла поперемінно на праву і ліву ногу. Згинання у колінному суглобі.
8. І.П. – лежачи на спині, руки вздовж тулуба. Перехід у положення сидячи без допомоги рук
а) швидко
б) повільно
в) у положенні "руки на пояс".

III період

1. І.П. – стоячи, хвора нога ззаду на носінні (поступово збільшувати відстань). Пружний рух, намагаючись дістати п'ятою до підлоги.
2. І.П. - Стоячи обличчям або боком до гімнастичної стінки з опорою рукою на рівні плеча. Поставивши хвору ногу на 3-4 рейки, сісти якомога глибше на здоровій нозі (6-8 разів).
3. І.П. - Стоячи обличчям до гімнастичної стінки. Лазання по стінці на шкарпетках з додатковими присіданнями на шкарпетці хворої ноги (для збільшення амплітуди руху в гомілковостопному суглобі) 2-3 рази.
4. І.П. – теж. Лазання по стінці, переставляючи ногу через 2-3 рейки. (5-6 разів).
5. І.П. - Стоячи боком до гімнастичної стінки. Пряма хвора нога на 2-3 рейках, руки на пояс. Нахил до ноги з пружними похитуваннями.(8–10 разів)
6. І.П. - Стоячи на 2-3 рейці гімнастичної стінки з опорою руками на рівні грудей. Послідовно:
а) сісти до повного випрямлення рук;
б) не згинаючи рук, випрямити ноги у колінних суглобах;
в) підтягнути на руках. (16-20 рухів)
7. І.П. – вис спиною до гімнастичної стінки.
а) поперемінне та одночасне піднімання ніг, зігнутих у колінах;
б) поперемінне піднімання прямих ніг;
в) одночасне піднімання прямих ніг. (6-8 разів).
8. Ходьба із зміною довжини кроку.
9. Ходьба, штовхаючи перед собою медицинбол тильною поверхнею стопи хворої ноги. 80-100 рухів.
10. Ходьба рейкою гімнастичної лави.

Перелом вертлужної западини - це порушення анатомічної цілісності кісток тазу в ділянці суглобової ямки тазостегнового суглоба.

За статистикою, цей перелом є досить поширеною травмою і становить 15-16% всіх пошкоджень кісток тазу.

Перелом вертлужної западини, незважаючи на сучасні досягнення в травматології, є однією з найскладніших травм, яка потребує дуже тривалого лікування у спеціалізованих центрах та реабілітації.

Причини

Автодорожня травма;
Падіння людини з великої висоти;
Професійний спорт;
Завали у шахті;
Виробнича травма.

Цей вид травми найчастіше отримують люди при наїзді на них автомобіля збоку та при сильному ударі капотом машини про кістки тазу.

Дуже часто він поєднується з вивихом кульшового суглоба і переломом шийки стегна і вивихом кульшового суглоба.

Ушкодження в області вертлужної западини стають причиною розвитку тяжкого коксартрозу. Для того, щоб ця травма мала сприятливий результат для хворого і відбулося повне відновлення всіх фізіологічних функцій нижньої кінцівки, лікар-травматолог повинен точно та своєчасно зіставити анатомічну конфігурацію вертлужної западини та надійно фіксувати фрагменти кісток між собою.

Анатомія

Вертлужна западина має форму півсфери і утворюється при з'єднанні трьох тазових кісток: сідничної, лобкової та клубової. У самому центрі вертлужна западина з'єднується з головкою кульшової кістки і таким чином формує дуже потужний суглоб людського організму. тазостегновий.

У вертлужній западині розрізняють такі анатомічні утворення:

Склепіння (або дах);
Передня стінка;
Задня стінка;
Передня колона;
Задня колона.

Кісткові колони забезпечують міцність вертлужної западини. Вони дуже міцно з'єднуються між собою в області склепіння (даху) і за своєю конфігурацією нагадують перевернуту англійську букву Y.

Класифікація

Прості;
Складні.

Симптоми

Потерпілий відразу після травми скаржиться на біль у ділянці кульшового суглоба або в паху;
При огляді пацієнта привертає увагу той факт, що кінцівка з пошкодженого боку тазу перебуває у вимушеному положенні: нога дещо повернена назовні і вкорочена;
Потерпілий неспроможна ходити і спиратися на ногу;
Активні рухи нижньої кінцівки за травми вертлужної западини сильно обмежені;
Якщо у потерпілого спостерігається ізольований перелом вертлужної западини, то, як правило, його загальний стан тяжкий, стабільний;
Якщо перелом вертлужної западини поєднується з іншими травмами скелета, у пацієнта може розвинутися порушення гемодинаміки, клініка травматичного і геморагічного шоку;
При пошкодженні задніх відділів вертлужної западини у потерпілого можуть пошкодитися великі нервові закінчення, у результаті розвивається парез сідничного, стегнового і верхнеягодичного нерва.

Діагностика

Щоб виключити чи підтвердити наявність в постраждалого відкритого перелому , необхідно провести ректальне чи вагінальне дослідження.

Для того щоб правильно поставити діагноз, потерпілому проводять рентгенографію тазу та кульшового суглоба в трьох проекціях.

Точнішим і сучаснішим є метод комп'ютерної томографії, який дозволяє оцінити тяжкість отриманої травми та ступінь зміщення фрагментів кісток.

Хворого обов'язково має проконсультувати невролог або нейрохірург, щоб унеможливити порушення чутливості в області тазу та стегна.

У деяких випадках комп'ютерна томографія та магнітно-резонансна томографія не дають чіткого уявлення про перелом і консолідацію кісткових фрагментів, а також про тазостегновий суглоб у цілому. Часто ситуацію ускладнюють наявність металевих імплантів у хворого.

Перша допомога

Знеболення (застосовуються наркотичні та ненаркотичні анальгетики;
Боротьба з травматичним чи геморагічним шоком;
Постраждалого необхідно покласти на щит і під коліно покласти невеликі валики. У цьому положенні голова пацієнта має бути трохи піднята;
При наданні першої допомоги не можна змінювати положення нижньої кінцівки, але оптимальним варіантом у цьому випадку буде, якщо вона зігнута в кульшовому та колінному суглобах;
Госпіталізація постраждалого до спеціалізованого відділення стаціонару.

Лікування

Потерпілому з переломом вертлужної западини має бути надана кваліфікована допомога у травматологічному відділенні стаціонару. Тактика всіх лікувальних заходів залежить від того, чи є у потерпілого клініка вивиху тазостегнового суглоба.

Якщо у хворого при рентгенологічному обстеженні підтверджується вивих тазостегнового суглоба, лікар-травматолог проводить його екстрене вправлення в умовах операційної та під загальним наркозом.

Якщо травматичний вивих може розвинутися повторно, пацієнту необхідно накласти скелетне витягування, яке виконується за надвиростки стегнової кістки, накладається спеціальна скоба.

Оперативне лікування повинно проводитися якомога раніше, бажано, не пізніше 10 діб після травми. Успіх операції багато в чому залежить від професіоналізму лікаря та від виду травми. Остеосинтез при переломах вертлужної западини найкраще проводити у спеціалізованих центрах.

Показання для подальшої консервативної терапії:

Зміщення кісткових фрагментів в ділянці даху вертлужної западини досягає не більше 3 мм;
У потерпілого на рентгені відсутні уламки всередині суглоба;
Суглобові поверхні зберігають свою конгруентність.

При переломі вертлужної западини скелетне витягнення потерпілому проводять наступним чином: лікар в ході операції вводить спицю за виростки стегнової кістки або великогомілкової кістки, потім накладається спеціальна скоба і хворого переводять в палату, укладають на спеціальне ліжко зі щитом, на нижню кінцівку з пошкодженням Беллер.

Величина вантажу у пацієнтів може змінюватись до 5-8 кг, вага залежить від рівня стояння головки стегна у вертлужній западині, а також ступеня травматичного пошкодження.

Ендопротезування в літньому віці

У пацієнтів похилого віку хірурги зазвичай проводять цементну установку компонентів ендопротезу.

Переваги цього методу лікування:

Дозволяє призначити пацієнту більш раннє осьове навантаження;
Полегшує реабілітацію фізично слабких хворих.

Для пацієнтів із остеопорозом застосовується безцементна фіксація елементів ендопротезу. Ця особливість пов'язана з тим, що цементна основа дуже погано взаємодіє з ендоостом кістки хворого. При остеопорозі хірурги-травматологи найчастіше використовують ніжки з напиленням гідроксиаппатиту, а також подвійну фіксацію.

При оперативному втручанні існує кілька видів доступу до місця перелому і головна мета хірурга полягає в тому, щоб правильно відновити анатомію та мінімізувати додаткові травми кульшового суглоба.

У післяопераційному періоді пацієнту обов'язково проводиться профілактика тромбоутворення та знеболювання.

Реабілітація

Перший період

Перший період реабілітації пацієнта триває з моменту отримання перелому вертлужної западини до зняття витяжки. Визначальним чинником у разі є поява повноцінної кісткової мозолі на рентгенограмі.

У першому періоді лікувальна гімнастика має тривати довше 15-20 хвилин і проводиться лише під керівництвом досвідченого реабілітолога.

Основними завданнями першого періоду реабілітації є:

Виведення пацієнта зі стану посттравматичного стресу та підвищення загального тонусу організму;
Розслаблення м'язів нижньої кінцівки із боку ушкодження;
Зняття больових відчуттів у ділянці ноги та тазу;
Відновлення роботи органів серцево-судинної, дихальної, сечовидільної, травної систем, покращення обміну речовин.

У першому періоді реабілітації після перелому вертлужної западини рекомендовано наступні вправи

Пацієнт проводить одночасно згинання, а потім розгинання всіх пальців стоп у ліжку (10 разів);
Хворий виробляє згинання стопи в області її тилу та підошви (10 разів);
У цьому періоді дозволяється здійснювати різні кругові рухи стопою (6 разів праворуч та 6 разів ліворуч);
Пацієнт під наглядом реабілітолога виконує повільне піднімання та опускання тазу. При цьому можна спиратися на стопу зігнутої здорової ноги та на дві руки (якщо вони не пошкоджені внаслідок травми). Ця вправа виконується не більше 5 разів;
Хворий, трохи розбинтувавши «гамачок» фіксуючої шини до області коліна, може акуратно проводити згинання та розгинання в колінному суглобі протягом 10-15 хвилин (у тому випадку, якщо в ході проведеної операції спиця була введена за виростки стегнової кістки);
Пацієнт виробляє руху (від 10 до 20 разів) надколінком (якщо при оперативному втручанні спиця введена за виростки великогомілкової кістки). Цю вправу необхідно повторювати 5 разів на день.

Під час виконання вправ хворий не повинен відчувати болю, про свої неприємні відчуття у місці перелому обов'язково слід сказати лікарю-травматологу чи реабілітологу.

Другий період

Цей період починається з того моменту, коли хворому зняли витяг і триває доти, доки він не почне ходити без опори. У середньому це 4-6 місяців. Основним завданням лікаря-реабілітолога є навчити пацієнта ходити з опорою на милиці, а потім з опорою на бадик (тростину). Протягом 4 місяців після травми вертлужної западини хворий повинен ходити, не спираючись на ногу з боку пошкодження, потім можна поступово збільшувати навантаження, але робити великі періоди відпочинку, сильно не перевантажувати кінцівку. Найголовнішим орієнтиром дозування фізичного навантаження є больовий синдром.При відчуттях болю в нижній кінцівці та в тазі хворий повинен припинити вправи.

Вправи виконуються лежачи на спині з обов'язковим опрацюванням всіх великих та дрібних суглобів нижніх кінцівок. При виконанні навіть найпростіших вправ у пацієнта покращується кровообіг у нозі, а також венозний відтік та лімфовідтік. Лікувальна фізкультура зменшує застійні явища в організмі. Хворий може піднімати та опускати ноги, а також згинати їх у колінному та тазостегновому суглобах. Ці вправи можна виконувати окремо чи разом із здоровою ногою;
Вправа виконується в положенні стоячи з опорою на два милиці. Пацієнт здійснює нескладні рухи нижньої кінцівки з боку ушкодження на вазі. Він виконує махи різної інтенсивності, відведення та приведення, кругові рухи в праву та ліву сторони, згинання та розгинання в колінному та тазостегновому суглобах.
Якщо пацієнт може зігнути ногу з пошкодженого боку в тазостегновому суглобі і привести її до живота, а потім на деякий час утримує її в такому положенні, лікар дозволяє йому наступати на цю ногу при ходьбі (але це має статися не раніше, ніж через 4 місяці після перелому) ).

У другому періоді реабілітації кожна вправа виконується 5 разів 5-6 разів на день.

Третій період

Цей етап реабілітації називається тренувальним.

Основні завдання третього періоду:

Відновлення активних рухів нижньої кінцівки за ушкодження повному обсязі;
Пацієнт повинен відновити свою звичайну ходу.

Ходьба без опори;
Звичайна ходьба у різному темпі;
Ходьба хресним кроком;
Ходьба боком;
Ходьба вперед спиною;
Подолання різноманітних перешкод;
Відновлення складних координаційних рухів (наприклад, пацієнт повинен стояти на одній нозі та при цьому заплющити очі).

Більш складні рухи (біг, стрибки вгору й у довжину, підскоки дома) призначаються лікарем-реабілітологом кожному хворому індивідуально. Складність вправ у цьому періоді залежить від характеру перелому вертлужної западини та процесу консолідації перелому. Зазвичай пацієнти приступають до легкого бігу не раніше, ніж через 7-8 місяців після травми. Вправи необхідно виконувати від 5 до 10 разів 6 разів на добу. Але дуже важливо дозувати фізичне навантаження і не перевантажувати кінцівку на стороні перелому, інакше це може призвести до таких тяжких ускладнень, як артроз і деформація суглоба тазостегнового.

При неускладнених переломах працездатність пацієнта відновлюється через 8 місяців після травми. Деяким професійним спортсменам перелом вертлужної западини «закриває двері» у великий спорт.

У період реабілітації пацієнту призначають фізіотерапію.

Ускладнення перелому клубової кістки

Остеоартроз;
Асептичний некроз вертлужної западини;
Пошкодження сідничного нерва;
Ранева інфекція;
Гетеротопічна осифікація;
Травматичний артрит.

Прогноз при переломі вертлужної западини сприятливий. Результат цієї травми залежить від своєчасності та правильності надання першої медичної та спеціалізованої допомоги.