Тренування з метою підвищення функціональних можливостей серцево-судинної системи найбільш ефективні при навантаженнях, що підвищують НС для осіб студентського. Основи оздоровчого тренування Формою занять з ппфп можуть бути

^ Тести:

1. Білки є:

а) неорганічні сполуки, що впливають обмін речовин;

б) висококалорійне запасне джерело енергії;

+ в) основу структурних елементів клітин та тканин.
2. Найбільш важливою фізичною якістю для здоров'я людини є:

б) швидкість;

+ в) витривалість.
3. Високий рівень здоров'я характеризується:

+ а) оптимальним функціонуванням життєзабезпечувальних систем організму за їх максимальних резервів;

б) відсутністю дефектів розвитку;

в) відсутністю хвороб.
4. До складових здорового способу життя відносять:

а) вибір професії;

+ б) психогігієну;

в) спортивну підготовку.
5. Профілактиці розумової та фізичної перевтоми сприяють:

+ а) повноцінний сон;

в) куріння.
6. Здоров'я людини на 50% залежить від:

а) спадкової схильності до тих чи інших захворювань;

+ б) способу життя;

в) рівня рухової активності.
7. До концепції здоров'я людини входить здоров'я:

+ а) психічний;

б) екологічне;

в) громадське.
8. Принципи раціонального харчування:

а) дотримання правил зберігання товарів;

б) ритмічність їди;

+ в) збалансованість основних харчових речовин.
9. Повноцінні білки містяться:

а) у макаронах;

+ б) у рибі;

в) у моркві.
10. До найбагатших амінокислот рослинних продуктів відносяться:

+ а) бобові; картопля;

б) соняшникова олія;

в) Фрукти.
11. Жири необхідні людині, бо вони:

а) відразу ж використовуються для роботи та у відновлювальних реакціях;

+ б) беруть участь у процесі терморегуляції;

в) грає найважливішу роль у засвоєнні та просуванні їжі травним трактом.
12. Харчовими джерелами вуглеводів є:

а) яловичина;

б) вершкове масло;

+ в) фініки.
13. Вуглеводи виконують таку функцію в організмі:

а) регулюють кислотно-лужну рівновагу;

+ б) є ​​основним джерелом енергії;

в) захисну.
14. Мінеральні речовини – це:

+ а) неорганічні сполуки, які беруть активну участь у всіх фізіологічних процесах;

б) специфічні органічні сполуки, що мають велику біологічну активність;

в) сполуки необхідні освіти вітамінів.
15. Основною ознакою здоров'я є:

а) відсутність дефектів розвитку;

б) відсутність захворювань;

+ в) хороша пристосованість (адаптація) організму до зовнішніх умов.
16. При організації режиму праці та відпочинку необхідно враховувати:

а) рівень розвитку фізичних якостей;

б) ефективність діяльності;

+ в) годинник підвищеної індивідуальної працездатності.
17. Критерієм ефективності ЗОЖ є:

а) схвалення оточуючих;

+ б) збільшення «кількості здоров'я»;

в) виконання норм, правил та вимог особистої та суспільної гігієни.
18. До наслідків куріння відносять:

+ а) збільшення частоти серцевих скорочень у спокої;

б) збільшення обсягу м'язових волокон;

в) підвищення кисневої ємності крові.
19. Суть теорії моторно-вісцеральних рефлексів полягає в тому, що:

+ а) існує зв'язок скелетної мускулатури із внутрішніми органами;

б) розумова праця є одним із факторів, що підвищують нервово-емоційну напругу;

в) інтенсивне фізичне тренування підвищує розумову працездатність.

20. Який показник використовують при оцінці функціонування дихальної системи?

+ а) життєвий показник;

б) артеріальний тиск;

в) ЕКГ.
21. Небезпека виникнення розумової перевтоми пов'язана:

+ а) зі здатністю ЦНС тривалий час працювати з навантаженням;

б) із відсутністю відчуття втоми;

в) із систематичним виконанням роботи на фоні невідновлення.
22. До ознак здоров'я відносять:

+ а) стійкість до дії факторів, що пошкоджують;

б) відсутність резервних можливостей організму;

+ в) відсутність хвороб.
23. Тютюновий дим містить понад 300 шкідливих речовин, серед них:

а) ліпіди;

+ б) аміак;

+ в) синильна кислота.
24. При організації режиму праці та відпочинку необхідно враховувати:

а) фізичні якості;

+ б) годинник підвищеної працездатності;

в) характер та умови діяльності.

^ Тести:

1. Навчальна праця студентів характеризується:

а) невисокою нервово-емоційною напругою;

б) незначним статичним навантаженням на хребет;

+ в) гіподинамією.
2. Ранкова гігієнічна гімнастика виконується з метою:

а) розвитку фізичних якостей;

+ б) «опрацювання» у трудовий (навчальний) день;

в) формування рухових умінь та навичок.
3. Яку форму самостійних занять фізичними вправами слід вибрати у розвиток сили?

а) фізкультурну паузу;

+ б) тренувальні заняття у вільний час;

в) ранкову гігієнічну гімнастику.
4. Тренування з метою підвищення функціональних можливостей серцево-судинної системи найбільш ефективні при навантаженнях, що підвищують ЧСС для осіб студентського

віку, які не мають відхилення у стані здоров'я, до:

а) 90 уд/хв;

б) 100-110уд/хв;

+ в) 130-150уд/хв.
5. Розумову та психічну напруженість допоможуть зняти:

а) участь у спортивних змаганнях;

б) заняття іграми, єдиноборствами;

+ в) вправи циклічного характеру, які виконуються з помірною інтенсивністю.
6. Яке навантаження характеризуються таким поєднанням навантаження та відпочинку, коли організм відновлюється відносно повільно, але не більше доби?

а) тверда;

б) полегшена;

+ в) оптимальна.
7. Які фізичні вправи доцільно використовувати у заключній частині заняття?

+ а) повільний біг;

б) спортивна ходьба;

в) вправи на спритність.
8. Який принцип передбачає оптимальну відповідність завдань, засобів та методів фізичної культури можливостям, що займаються?

а) принцип свідомості та активності;

б) принцип доступності та індивідуалізації;

+ в) принцип систематичності та послідовності.
9. Оздоровчо-рекреативна спрямованість занять передбачає використання засобів та методів фізичної культури з метою:

а) підвищення спортивної майстерності;

+ б) післяробочого відновлення організму та профілактики перевтоми;

в) підготовки до професійної діяльності.
10. У якій частині тренувального заняття передбачено розвиток фізичних якостей?

а) у підготовчій частині;

+ б) в основній частині;

в) у заключній частині.
11. Для розвитку загальної витривалості застосовують такі види фізичних вправ:

а) стрибки у воду;

б) атлетична гімнастика;

+ в) плавання.
12. Вкажіть, з якою метою проводяться фізкультурні хвилини у процесі навчальної праці:

+ а) попередження втоми та відновлення працездатності;

б) розвитку спритності та гнучкості;

в) підвищення фізичної підготовленості.
13. Вкажіть оптимальну кількість загальнорозвиваючих вправ для підготовчої частини заняття:

а) 10-12 вправ;

б) 4-5 вправ;

в) 14-15 вправ.
14. Одним із засобів відновлення після фізичних навантажень є:

+ а) перемикання на інший вид фізичних вправ;

б) рясне харчування;

в) участь у змаганнях.
15. Визначте у відсотковому відношенні від загального часу заняття, тривалість ______________основної частини заняття :

+ б) 70-90%;

в) 50-85%.
16. Які з наведених нижче фізичних вправ рекомендуються студентам для включення у фізкультурну паузу?

а) вправи, що розвивають витривалість;

+ б) вправи, які виконуються для профілактики набряклості нижніх кінцівок;

в) вправи на рівновагу.
17. До основних форм самостійних занять фізичними вправами належать:

а) розминка;

+ б) ранкова зарядка;

+ в) урок фізичної культури.
18. Самостійні заняття фізичними вправами гігієнічної спрямованості припускають:

+ а) використання засобів фізичної культури з метою оптимізації стану організму;

б) використання засобів фізичної культури для всебічної фізичної підготовки;

в) використання засобів фізичної культури для відновлення здоров'я або певних функцій організму, знижених чи втрачених внаслідок захворювань чи травм.
19. Скільки разів на одному занятті може повторюватися спеціальна частина розминки?

а) один раз після загальнопідготовчої частини;

+ б) спеціальна розминка виконується щоразу під час переходу до виконання нового виду фізичних вправ;

в) на початку та середині основної частини заняття.
20. Від чого залежить зміст самостійних тренувальних занять?

+ а) від цілей, які ставить собі займається;

б) від часу та місця заняття;

в) від рівня фізичної готовності.
21. Самостійні тренувальні заняття доцільно будувати із елементів:

+ б) трьох;

в) шести.
22. Відмінність фізичних вправ від фізичної праці полягає в тому, що:

+ а) фізичні вправи є спеціально організованим засобом зміцнення та вдосконалення організму людини;

+ б) фізичні вправи допомагаю розвинути силу та витривалість;

в) фізичні вправи грають величезну роль вихованні особистісних якостей – рішучості, працьовитості, колективізму та інших.
23. Оптимальний обсяг рухової активності студентів має становити:

а) 1 годину на тиждень;

б) 2-3 години на тиждень;

+ в) 6-8 годин на тиждень.
.
Тести:

1. Завданням ППФП є:

а) формування рухових умінь та навичок, необхідних для майбутньої спеціальності;

б) досягнення високих спортивних результатів у прикладних видах спорту;

в) спрямовану підготовку до змагань.
2. ППФП це:

а) спеціалізований вид фізичного виховання, який здійснюється відповідно до вимог та особливостей певної професії;

б) процес вдосконалення рухових фізичних якостей, спрямованих на всебічний та гармонійний фізичний розвиток людини;

в) спеціалізований вид підготовки до виступів у професійному спорті.
3. Основні фактори, що визначають зміст ППФП:

а) стан здоров'я;

б) рівень фізичної підготовленості;

в) умови та характер праці.
4. Які з перерахованих допоміжних засобів використовуються у ППФП?

а) тренажери, спеціальні технічні пристрої;

б) оздоровчі сили природи та гігієнічні фактори;

в) альпінізм.
5. Зняти розумову та психічну напруженість допоможе:

б) шейпінг, вправи на координацію;

в) помірне аеробне навантаження.
6. Специфіка розумової втоми полягає в тому, що:

а) при розумовій втомі спостерігається гальмування в корі головного мозку, біологічно необхідне попередження виснаження організму;

б) при систематичному продовженні роботи у стані розумової втоми, може настати перевтома;

в) розумова втома не помічається людиною, оскільки мозок здатний тривалий час працювати з навантаженням.
7. Яка фізична якість найважливіша для працівників розумової праці?

а) гнучкість;

в) статична витривалість.
8. Які органи чи групи органів зазнають стомлення переважно у працівників розумової праці?

а) серцево-судинна система;

б) зоровий апарат;

в) органи дихання.
9. ППФП будується на основі та в єдності з:

а) загальною фізичною підготовкою;

б) спеціальною підготовкою;

в) підготовкою до праці.
10. Яку спеціальну фізичну якість необхідно розвивати працівникам розумової праці?

а) стійкість до тривалої гіподинамії;

б) спритність;

в) сила.
11. Прикладними видами спорту для працівників розумової праці є:

б) ігрові види спорту;
12. Яку психічну якість необхідно розвивати працівникам розумової праці?

а) стійкість до гіпоксії;

б) стійкість до гіподинамії;

в) емоційна стійкість.
13. Формою занять з ППФП можуть бути:

а) змагання з прикладних видів спорту;

б) заняття лікувальною гімнастикою;

в) фізкультурна хвилина.
14. Фактори, що знижують розумову працездатність студента та фахівця:

а) напружена робота за умов дефіциту часу;

б) функціональне розширення судин головного мозку;

в) недостатнє статичне навантаження на м'язи шиї та плечового поясу.
15. Для профілактики розвитку розумової перевтоми, професійних захворювань доцільно використати:

а) тривалі інтенсивні навантаження;

б) короткочасні фізичні навантаження, що чергуються з розумовою працею;

в) вправи увага.
16. Стійкість до впливу несприятливих факторів довкілля формується в основному за допомогою:

а) загартовування організму;

б) фізичного I_Р±*_@ГJ_тренування;

в) поєднанням тренування та загартовування.
17. Основним засобом ППФП є:

а) фізичні вправи;

б) спеціальні технічні пристрої, за допомогою яких можна моделювати окремі умови та характер професійної праці.

в) загартовування організму підвищення стійкості до впливу несприятливих умов праці.
18. До додаткових факторів, що впливають на зміст ППФП, належать:

а) індивідуальні особливості особистості;

б) географо-кліматичні умови;

в) режим праці та відпочинку.
19. ППФП підрозділяється на етапи:

в) чотири.

20. Ефективними засобами розвитку ініціативності та організаторських здібностей у процесі фізичного виховання є:

а) виконання фізичних вправ під керівництвом грамотного викладача;

б) самостійне проведення тренувальних занять із групою;

в) організація фізкультурних та спортивних заходів у групі з особистої ініціативи.
21. Для формування статичної витривалості застосовуються динамічні та статичні вправи, спрямовані на:

а) розвиток м'язів, які мають найбільше статичне навантаження в процесі професійної діяльності,

б) розвиток м'язів, які у процесі професійної діяльності, перебувають у розслабленому стані;

в) розвиток м'язів плечового пояса та рук.
^ 22. При доборі коштів ППФП керуються такими принципами:

а) вибрані кошти повинні забезпечувати не лише спеціальну, а й загальну фізичну підготовку;

б) необхідне комплексне використання засобів фізичного виховання;

в) величина тренувальних впливів на організм при виконанні вправ має бути максимальною.
23. При підборі прикладних фізичних вправ важливо:

а) щоб їх психофізіологічний вплив був максимально корисним і ефективним для вирішення конкретних завдань ППФП;

б) щоб фізичні вправи були різноманітними;

в) щоб вибір коштів відповідав рівню фізичної підготовленості.

p align="justify"> Система фізичних вправ, спрямованих на підвищення функціонального стану організму до необхідного рівня (до 90-100% від належних величин максимального споживання кисню у відповідному віці), називається оздоровчою тренуванням (за кордоном - кондиційним тренуванням). Оздоровче тренування значно відрізняється від спортивного.

Якщо завданням першою є підвищення рівня фізичного стану до безпечних величин, що гарантують стабільне здоров'я, то другий – досягнення максимального результату у вибраному виді спорту.

Найважливішими цілями оздоровчого тренування є профілактика серцево-судинних захворювань, зміцнення імунітету, підвищення рівня фізичного стану. Все це обумовлює особливості оздоровчого тренування та вимагає відповідного підбору тренувальних навантажень, методів та засобів тренування.

У оздоровчому тренуванні так само, як і спортивного, розрізняють такі основні компоненти навантаження, які визначають її ефективність: тип навантаження, величина навантаження, тривалість та інтенсивність навантаження, періодичність занять та тривалість інтервалів відпочинку.

Тип навантаження.Під типом навантаження розуміється вид вправ та характер м'язової діяльності. Характер на організм фізичної тренування залежить передусім від виду вправ і структури рухового акта.

Як було показано вище, оздоровчим та профілактичним ефектом щодо атеросклерозу та серцево-судинних захворювань мають лише циклічні вправи, спрямовані на розвиток аеробних можливостей організму та загальної витривалості. Причому структура цих вправ має бути відносно простою і доступною для більшості.

Величина навантаження.Величина фізичного навантаження визначається за функціональними зрушеннями в організмі, які вона викликає, за тривалістю періоду відновлення після цього навантаження. За величиною розрізняють навантаження порогові, оптимальні та надмірні.

Пороговий слід вважати найменше за тривалістю та інтенсивністю навантаження, яке викликає мінімальний оздоровчий ефект та забезпечує швидке (менше доби) відновлення. Порогове навантаження повинно забезпечувати відшкодування енерговитрат, що бракують, знижувати фактори ризику захворювань серцево-судинної системи і підвищувати резервні можливості організму, що займається.

З точки зору відшкодування відсутніх енерговитрат порогової слід вважати таку, що забезпечує витрату енергії не менше 2000 ккал на тиждень для чоловіків і не менше 1800 ккал для жінок. Наведені значення є середніми для людей середнього віку, для молодих людей ці значення мають бути більшими.

Така витрата енергії забезпечує роботу в аеробному режимі тривалістю близько 3 годин. Підвищення функціональних можливостей у непідготовлених у фізичному відношенні людей спостерігається вже за тижневого обсягу всього в 1,5 години подібного тренування. Американські та японські вчені спостерігали підвищення величин максимального споживання кисню на 14% після 12-тижневої тренувальної програми, що складалася з аналогічних занять.

Зменшення основних факторів ризику захворювань серцево-судинної системи також спостерігається при тренуванні не менше 1,5 години на тиждень. Нормалізація ліпідного обміну за всіма показниками відзначається при навантаженні понад 2 години на тиждень.

Таким чином, мінімальним (пороговим) навантаженням для початківців і недостатньо фізично підготовлених людей слід вважати три заняття на тиждень по 30 хвилин (наприклад, 3 рази по 5 км бігу).

Оптимальні навантаження - це навантаження, що дають максимально можливий оздоровчий ефект для цієї людини. Зона оптимальних навантажень обмежена знизу рівнем порогових, а зверху – рівнем надмірних навантажень.

Оптимальні навантаження для фізично підготовлених людей відповідають 3-4 заняттям на тиждень по 40-60 хвилин. Для людей з невисоким рівнем фізичної підготовленості оптимальним навантаженням слід вважати 3-4 заняття на тиждень по 30-40 хвилин.

Надмірні навантаження - це навантаження, що перевищують функціональні можливості організму, які призводять до тривалого зниження працездатності та порушення здоров'я. До перевищення функціональних можливостей організму можуть призвести надмірно часті, тривалі чи інтенсивні фізичні навантаження. Надмірними можуть виявитися і звичайні навантаження, які виконуються після перенесених захворювань або тривалих перерв у заняттях фізичною культурою.

До зниження функціональних можливостей можуть призводити перенесені захворювання, тривалі перерви у заняттях фізичною культурою, психоемоційні напруження, напружене навчання, окремі фактори довкілля тощо. Тому за плануванні занять фізичної культурою необхідно враховувати безліч чинників. В іншому випадку заняття фізичною культурою можуть призводити до порушення здоров'я.

Тривалість навантаження.Тривалість навантаження в оздоровчому тренуванні відіграє велику роль. Занадто малі за тривалістю заняття не приведуть до помітних зрушень в організмі і, отже, не призведуть до зростання тренованості та зміцнення здоров'я. Занадто тривалі заняття здатні викликати виснаження ресурсів організму, зниження фізичної працездатності та порушення здоров'я.

Для більшості людей оптимальними за тривалістю слід вважати заняття від 30 до 90 хвилин. Початківцям слід виконувати заняття оздоровчою фізкультурою тривалістю по 30-40 хвилин. Зі зростанням фізичної підготовленості тривалість занять слід збільшувати, але перевищувати 1,5 годинний рубіж недоцільно навіть підготовленим та досвідченим фізкультурникам.

Інтенсивність навантаження.Під інтенсивністю навантаження зазвичай розуміють потужність виконуваної роботи. Однак головними критеріями щодо інтенсивності навантаження є величина кисневого запиту і функціональні зрушення в організмі під час виконання фізичної роботи.

Найбільш обґрунтованою є дозування інтенсивності навантаження за величиною кисневого запиту у відсотках МПК. Однак визначення кисневого запиту та величини максимального споживання кисню на практиці пов'язане зі значними труднощами, оскільки потребує застосування складного та дорогого обладнання. Значно простіше визначити інтенсивність фізичного навантаження за величиною частоти серцевих скорочень (ЧСС). Численними дослідженнями було встановлено, що між величиною кисневого запиту при фізичній роботі та частотою серцевих скорочень існує тісна кореляційна залежність. Особливо велика ця залежність у діапазоні ЧСС від 120 до 180 ударів за хвилину.

Існує метод визначення інтенсивності фізичної роботи за величиною ЧСС передбачає дозування навантаження у відсотках максимально можливої ​​частоти серцевих скорочень у цьому віці. Максимальна ЧСС визначається за такою формулою: 220 мінус вік. У цьому випадку діапазон коливань

ЧСС під час оздоровчого тренування доцільно встановити у межах від 60 до 80% максимально можливої ​​частоти серцевих скорочень. (Рис. 3).

Мал.

Таким чином, граничною величиною фізичного навантаження, що дає мінімальний оздоровчий ефект, прийнято вважати роботу на рівні 60% від максимальної ЧСС у цьому віці. Тренування з меншою інтенсивністю малоефективне, тому що в цьому випадку серцево-судинна та дихальна системи працюють з незначною напругою.

Фізична робота на рівні 80% від максимальної ЧСС у цьому віці для тренованих людей даватиме найбільший оздоровчий ефект. Тренування з більшою інтенсивністю небажане.

Періодичність занять.Оптимальна частота занять фізичною культурою для початківців та недостатньо підготовлених людей – 2 рази на тиждень. Найчастіші заняття у непідготовлених людей можуть призвести до перевтоми та травм рухового апарату, оскільки період повного відновлення після занять у них перевищує 48 годин. Для добре фізично підготовлених людей оптимальною частотою занять слід вважати тричі на тиждень. Збільшення частоти занять до 4-5 на тиждень недостатньо обґрунтоване, оскільки не призводить до додаткового збільшення функціональних можливостей. Понад те, є дані (Е.Г. Мильнер, 1990), що з трьох заняттях поліпшення функціональних показників системи кровообігу виражено більше, як із п'яти.

1

Будь-яка рухова активність, у тому числі заняття фізичною культурою та спортом, повинна забезпечити фізичне вдосконалення людини, бути ефективною та виконувати своє оздоровче завдання. Індивідуально різне фізичне навантаження сприяє покращенню та зміцненню здоров'я, підвищенню опірності до негативних впливів зовнішнього середовища, попереджає низку захворювань та збільшує тривалість життя. Результати наших досліджень показують тісний зв'язок між рівнем фізичного розвитку та руховим режимом. Систематичні заняття спортом надають закономірний позитивний впливом геть рівень фізичного розвитку та ступінь фізичної підготовленості. Сомато- та фізіометричні показники фізичного розвитку достовірно вищі (р0,001) у групі студентів, які систематично займаються спортом. При періодичних фізичних навантаженнях адаптація серця розтягується у часі, періоди відпочинку навантажень призводять до збалансованого збільшення структурних елементів серця. Треноване, помірно гіпертрофоване серце за умов відносного фізіологічного спокою має знижений обмін, помірну брадикардію, знижений хвилинний обсяг. При систематичній м'язовій роботі в серцевому м'язі тренованого серця знижується швидкість гліколітичних процесів: енергетичні продукти витрачаються економніше. Представлені нами матеріали доповнюють великі літературні дані про особливості серцево-судинної системи у зв'язку із заняттями спортом фактами, що характеризують процеси регулювання фізіологічних функцій, зокрема апарату кровообігу, у студентів-спортсменів та студентів, які не займаються спортом. Ми вважаємо, що ці дослідження можуть дати корисні результати як спортивної фізіології, так практики фізичного виховання.

фізичний розвиток

серцево-судинна система

студенти

спортсмени

1. Абзалов Р.А. Вивчення деяких функціональних особливостей дитячого серця та його регуляторних механізмів за умов різних рухових режимів: дис. ... канд. біол. наук. - Казань, 1971. - 168 с.

2. Вафіна Е.З. Регуляція насосної функції серця в організмі, що розвивається в умовах зміни режимів рухової активності / Е.З. Вафіна, Р.А. Абзалов, Н.І. Абзалов, А.С. Нікітін, А.А. Гуляков// Бюлл. Експерім. біол. та мед. - 2014. - Т. 157, № 2. - С. 136-138.

3. Гайнуллін А.А., Святова Н.В., Косов А.В. Спрямованість тренувань веслярів-академістів 13-15 років у зимовий період підготовки // Фундаментальні дослідження. - 2014. - № 11-4. - С. 890-894.

4. Гурський А.В. Про фізичний розвиток сучасного студента// Фіз. культура: восп., образ., тренір. - 2013. - № 2. - С. 77-79.

5. Дембо А.Г., Земцовський Е.В. Спортивна кардіологія - Л.: Медицина, 1989. - 462 с.

6. Мінгазова Д. Порівняльний аналіз фізичного розвитку студентів-спортсменів та студентів, які не займаються спортом / Д. Мінгазова, В. Шуравіна, А. Макуріна, А. Гумеров, Н.В. Святова // Вісник НЦБЗ. - 2010. - № 4. - С. 5-9.

7. Сітдіков Ф.Г. Становлення екстракардіальних впливів в онтогенезі// Журнал еволюц. біохім. та фізіол. - 1981. - Т. 17, № 6. - С. 569.

8. Смирнов В.М., Дубровський В.І. Фізіологія фізичного виховання та спорту. - М.: ВЛАДОС-ПРЕС, 2002. - С. 524-528.

Підтримання високого рівня стану здоров'я та функціонального стану людини, а також їх підвищення неможливе без певного ступеня фізичної активності, що визначає обов'язковість та необхідність широкого та всебічного використання засобів фізичної культури та спорту, які мають стати невід'ємною частиною життя людини незалежно від статі, віку та стану здоров'я.

Будь-яка рухова активність, у тому числі заняття фізичною культурою та спортом, повинна забезпечити фізичне вдосконалення людини, бути ефективною та виконувати своє оздоровче завдання. Індивідуально різне фізичне навантаження сприяє покращенню та зміцненню здоров'я, підвищенню опірності до негативних впливів зовнішнього середовища, попереджає низку захворювань та збільшує тривалість життя. Якщо ступінь фізичної навантаження менше можливостей людини, її виконує, тобто. коли вона недостатня, створюється стан гіподинамії.

Дослідження у сфері фізичного розвитку мають особливе значення, оскільки дозволяють розкрити основні закономірності індивідуального розвитку, і навіть визначити функціональні можливості організму . Як індикатор загального стану організму та діяльності його адаптаційних механізмів доцільно використовувати серцево-судинну систему. Вивчаючи процеси регуляції серця, можна отримати важливу інформацію всього апарату управління в цілому організмі.

Легка атлетика і веслування відносяться до циклічних видів спорту, вони мають ряд спільних рис як щодо рухів, так і щодо енерговитрат. Циклічні види спорту, як правило, включають до оздоровчих програм з метою профілактики низки захворювань серцево-судинної, дихальної систем, а також з лікувальною метою. Спільність циклічних рухів у тому, що це фази рухів, що у одному циклі, присутні й у інших, причому у тієї ж послідовності. Цикли один від одного невіддільні. Роль фізіологічної основи циклічних рухів виконує ритмічний руховий ланцюговий рефлекс, що має безумовнорефлекторне походження та підтримується автоматично. Значна частина циклічних рухів є природними локомоціями або базується на них. Біг - основна та найбільш ефективна фізична вправа для тренування кардіореспіраторної системи. Веслування можна займатися в будь-якому віці, вона належить до загальнорозвиваючих вправ і одночасно може служити відмінним засобом активного відпочинку. Веслування сприяє розвитку скелетних м'язів, особливо м'язів спини, верхнього плечового пояса, м'язів живота і нижніх кінцівок, тобто. великих м'язових масивів. Дихальна мускулатура у веслярів добре розвинена. Життєва ємність легень (ЖЕЛ) може досягати 6 і більше літрів у чоловіків, і 4 літрів і більше у жінок.

Метою дослідження стало вивчення фізичного розвитку, стану та функціональних можливостей серцево-судинної системи студентів, які займаються академічним веслуванням, легкою атлетикою та боксом.

Відповідно до метою дослідження були поставлені такі завдання: 1. Вивчити фізичний розвиток спортсменів, які займаються академічним веслуванням, легкою атлетикою та боксом. 2. Провести порівняльний аналіз фізичного розвитку студентів-спортсменів та студентів, які не займаються спортом. 3. Дослідити стан серцево-судинної системи спортсменів, які займаються академічним веслуванням, легкою атлетикою та боксом. 4. Провести порівняльний аналіз стану серцево-судинної системи студентів-спортсменів та студентів, які не займаються спортом. 5. Виявити особливості реакції серцево-судинної системи студентів-спортсменів та студентів, які не займаються спортом, у відповідь на функціональну пробу.

Представлені нами матеріали доповнюють великі літературні дані про фізичний розвиток та особливості серцево-судинної системи у зв'язку із заняттями спортом фактами, що характеризують процеси регулювання фізіологічних функцій у студентів-спортсменів та студентів, які не займаються спортом. Результати дослідження становлять інтерес як спортивної фізіології, так практики фізичного виховання.

Дослідження проводилося з урахуванням державного бюджетного освітнього закладу середньої професійної освіти «Училище олімпійського резерву». У дослідженнях брали участь спортсмени 17-19-річного віку, які мають кваліфікацію кандидата у майстри спорту, І та ІІ розряди, що займаються академічним веслуванням (n=6), легкою атлетикою (n=8) та боксом (n=8), а також їх однолітки, які займаються спортом (n=12). Для вивчення фізичного розвитку використовували загальноприйняті методики визначення соматичних показників: зростання, маси, кола грудної клітки (ОГК); фізіометричних показників: життєвої ємності легень (ЖЕЛ), м'язової сили стиснення правої та лівої кисті. Значення параметрів, що характеризують діяльність серцево-судинної системи, реєстрували за допомогою реографічного комплексу Рео-Спектр, для вивчення параметрів АТ застосовували метод Короткова з використанням тонометра Omron M4n.

За результатами наших досліджень, достовірні відмінності у значеннях довжини тіла у юнаків 17-18-річного віку були виявлені лише у спортсменів, які займаються легкою атлетикою. Так, довжина тіла у юнаків, які займаються академічним веслуванням, склала 180±2,62 см, у спортсменів, які займаються легкою атлетикою - 186±1,99 см (р<0,01), у юношей, занимающихся боксом - 176±2,92 см, тогда как у юношей, не занимающихся спортом, данная величина составила 177±2,02 см.

У значеннях маси тіла ми також виявили достовірні відмінності лише у групі спортсменів, котрі займаються легкої атлетикою. Так, маса тіла у спортсменів склала: у юнаків, які займаються академічним веслуванням, 71±2,12 кг, у юнаків, які займаються легкою атлетикою, 74±2,32 кг (р<0,05), у юношей, занимающихся боксом, 64±4,1 кг, а у юношей, не занимающихся спортом, данная величина составила 66±2,27 кг.

Нами були виявлені достовірно високі значення кола грудної клітки (ОГК) та життєвої ємності легень (ЖЕЛ) у спортсменів, які займаються легкою атлетикою та боксом. Так, у юнаків, які займаються академічним веслуванням, ОГК склала 90 ± 1,47 см, ЖЕЛ - 4,05 ± 0,23 л. У спортсменів, які займаються легкою атлетикою, ОГК становила 96±1,53 см (р<0,01), ЖЕЛ - 5,15±0,17 л (р<0,001). У юношей, занимающихся боксом, ОГК составила 93±1,74 см (р<0,05), ЖЕЛ - 4,66±0,36 л (р<0,05). Тогда как у юношей, не занимающихся спортом, ОГК составила 88±1,76 см, а ЖЕЛ - 3,87±0,1 л.

Порівнюючи величини м'язової сили правої та лівої руки у юнаків 17-18-річного віку з різним рівнем рухової активності, бачимо, що вони мають достовірно високі відмінності у спортсменів, які займаються академічним веслуванням та боксом.

Так, м'язова сила правої руки у юнаків, які не займаються спортом, склала 51,5±1,65 кг, тоді як у спортсменів, які займаються академічним веслуванням, дана величина склала 61,5±3,03 кг (р<0,01), у юношей, занимающихся боксом - 64,33±1,58 кг (р<0,001), а у спортсменов, занимающихся легкой атлетикой - 58,5±3,9 кг. Мышечная сила левой руки у юношей, не занимающихся спортом, составила 46,8±2,08 кг, тогда как у спортсменов, занимающихся академической греблей, данная величина составила 57,67±2,7 кг (р<0,01), у юношей, занимающихся боксом - 61,67±1,33 кг (р<0,001), а у спортсменов, занимающихся легкой атлетикой - 53±3,07 кг.

Результати наших досліджень показують тісний зв'язок між рівнем фізичного розвитку та руховим режимом. Систематичні заняття спортом надають закономірний позитивний впливом геть рівень фізичного розвитку та ступінь фізичної підготовленості. Сомато- та фізіометричні показники фізичного розвитку достовірно вищі (р<0,001) в группе студентов, систематически занимающихся спортом. Занятия спортом обеспечивают гармоничное развитие человека, положительно воздействуют на все системы организма.

За результатами наших досліджень було виявлено достовірні відмінності у значеннях ЧСС; так, даний параметр у юнаків, які не займаються спортом, склав 81±3,5 уд/хв, у спортсменів він був достовірно нижчим: у тих, хто займається легкою атлетикою, дорівнював 56±1,94 уд/хв (р<0,001), у студентов-боксеров он составил 69±1,42 уд/мин (р<0,01). Показатели артериального давления у юношей, не занимающихся спортом, и юношей-спортсменов практически не отличались (табл.).

Показники серцево-судинної системи юнаків 17-19 років

Контингент			(мм рт.ст.)	(мм рт.ст.)
Юнаки, які не займаються спортом
Юнаки, які займаються академічним веслуванням
Юнаки, які займаються легкою атлетикою
Юнаки, які займаються боксом

Примітка: * - р<0,05; ** - р<0,01; *** - р<0,001 - достоверность указана по отношению к юношам, не занимающимся спортом

У наших дослідженнях виявлено достовірні відмінності у значеннях УОК у юнаків з різними фізичними навантаженнями, так вони склали у нетренованих 46±2,63 мл, у спортсменів, які займаються академічним веслуванням – 65±4,6 мл (р<0,01), у юношей, занимающихся боксом - 37,37±2,63 мл (р<0,05). Тогда как значения МОК у нетренированных юношей и спортсменов отличались достоверно во всех изученных видах спорта (табл. 1).

При періодичних фізичних навантаженнях адаптація серця розтягується у часі, періоди відпочинку навантажень призводять до збалансованого збільшення структурних елементів серця. Треноване, помірно гіпертрофоване серце за умов відносного фізіологічного спокою має знижений обмін, помірну брадикардію, знижений хвилинний обсяг. Воно працює на 15-20% економічніше, ніж нетреноване. При систематичній м'язовій роботі в серцевому м'язі тренованого серця знижується швидкість гліколітичних процесів: енергетичні продукти витрачаються економніше.

Представлені нами матеріали доповнюють великі літературні дані про особливості серцево-судинної системи у зв'язку із заняттями спортом фактами, що характеризують процеси регулювання фізіологічних функцій, зокрема апарату кровообігу, у студентів-спортсменів та студентів, які не займаються спортом. Ми вважаємо, що ці дослідження можуть дати корисні результати як спортивної фізіології, так практики фізичного виховання.

У стані спокою у тренованих спортсменів спостерігається нижча частота серцевих скорочень. При виконанні студентами функціональної проби були виявлені наступні відмінні риси реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження: так, ЧСС у студентів, які не займаються спортом, збільшувалася на 33%, з 81±3,5 до 108±6,27 уд/хв ( р<0,001), тогда как у студентов - спортсменов, занимающихся легкой атлетикой, ЧСС возрастала лишь на 10%, с 58±1,94 до 64±1,94 уд/мин (р<0,05), у спортсменов, занимающихся боксом - на 6%, с 69±1,42 до 73±0,92 уд/мин (р<0,05), у спортсменов, занимающихся академической греблей - на 4%, с 73±4,08 до 76±3,76 уд/мин.

Мал. 1. Динаміка ЧСС у юнаків 17-19 років у відповідь на фізичне навантаження

На 3-й хвилині відновлювального періоду ЧСС у нетренованих студентів становила 84±3,28 уд/хв, що у 4% вище вихідного рівня, і до 5-й хвилині мало змінювалася, тобто. протягом п'яти хвилин відновлення ЧСС не відбувалося. Тоді як у спортсменів, які займаються легкою атлетикою, вже на 3-й хвилині спостерігалося зниження ЧСС до 55±1,13 уд/хв, що на 5% нижче за вихідні показники; у спортсменів, які займаються академічним веслуванням, спостерігалася подібна тенденція. Тоді як у спортсменів, які займаються боксом, на 3-й хвилині відновлювального періоду спостерігалося подальше збільшення ЧСС до 77±1,6 уд/хв.<0,01), что было на 11% выше исходных значений, и лишь к 5-й минуте происходило снижение значений ЧСС до 73±1,6 уд/мин (рис. 1).

Зміна АДс у відповідь на дозоване фізичне навантаження була незначною і мала односпрямований характер у трьох групах студентів; так, АДс у юнаків, які не займаються спортом, недостовірно збільшувалася з 121 ± 4,64 до 128 ± 4,41 мм рт. ст., у спортсменів, які займаються легкою атлетикою – з 120±1,89 до 125±3,1 мм рт. ст., у спортсменів, які займаються академічним веслуванням - з 125±5,56 до 127±7,01 мм рт. ст. На 3-й хвилині відновлювального періоду спостерігалося зниження АДс і протягом п'яти хвилин практично не змінювалося (рис. 2). У студентів, які займаються боксом, спостерігалася дещо інша картина. Так, протягом п'яти хвилин спостережень після виконання функціональної проби у них відбувалося плавне підвищення АДс, і на 5-й хвилині воно склало 120±0,01 мм рт. ст. (р<0,05), что было на 4% выше исходных значений (рис. 2).

Мал. 2. Динаміка АДс у юнаків 17-19 років у відповідь на фізичне навантаження

Реакція АДд у відповідь фізичне навантаження мала різноспрямований характер переважають у всіх групах досліджених студентів. У студентів, які не займаються спортом, величина АДд знижувалася на 11%, з 75±2,57 до 67±3,91 мм рт. ст. (р<0,05) и далее в течение 5 минут восстановительного периода практически не изменялась и оставалась достоверно ниже исходных значений (68±1,54 мм рт. ст.) (р<0,05). У студентов-легкоатлетов АДд увеличивалось на 9%, с 74±1,83 до 81±2,42 мм рт. ст. (р<0,05), и далее в течение 5 минут восстановительного периода наблюдалось плавное восстановление значений АДд до исходного уровня (75±1,89 мм рт. ст.). У студентов, занимающихся академической греблей, наблюдалось постепенное снижение АДд с 64±5,1 до 59±3,38 мм рт. ст., и к 5-й минуте оно на 8% было ниже исходных значений. У студентов, занимающихся боксом, АДд в ответ на выполнение физической нагрузки практически не изменялось (рис. 3).

Мал. 3. Динаміка АДд у юнаків 17-19 років у відповідь на фізичне навантаження

Результати наших досліджень виявляють тісний зв'язок між рівнем фізичного розвитку та руховим режимом. Систематичні заняття спортом надають закономірний позитивний впливом геть рівень фізичного розвитку та ступінь фізичної підготовленості. Сомато- та фізіометричні показники фізичного розвитку достовірно вищі (р<0,001) в группе студентов, систематически занимающихся спортом. Занятия спортом обеспечивают гармоничное развитие человека, положительно воздействуя практически на все системы и органы.

Проведене дослідження показує, що зниження рухової активності негативно відбивається на функціональних можливостях серцево-судинної системи. Збільшення частоти серцевих скорочень і скорочувальної здатності серця - природні адаптивні реакції на навантаження, і що менше вираженість змін цих показників, то вище функціональні можливості серцево-судинної системи. Фізичне навантаження вимагає підвищеного припливу кисню та поживних речовин до м'язів, це забезпечується збільшеним об'ємом кровотоку через м'язи, що працюють. При регулярному виконанні фізичних вправ зростає здатність серцево-судинної системи доставляти кисень та поживні речовини до працюючих м'язів.

Бібліографічне посилання

Святова Н.В., Гайнуллін А.А., Бікулова Л.Е., Гілязов А.Ф. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ І ФУНКЦІОНАЛЬНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ СТУДЕНТІВ З РІЗНИМ РУХОВИМ РЕЖИМОМ // Сучасні проблеми науки та освіти. - 2016. - № 6.;
URL: http://science-education.ru/ru/article/view?id=25723 (дата звернення: 14.06.2019). Пропонуємо до вашої уваги журнали, що видаються у видавництві «Академія Природознавства» - це певний захід впливу фізичних вправ на організм, що займаються. Доза навантаження- це певна її величина, що вимірюється параметрами об'єму та інтенсивності. Дозувати навантаження- означає суворо регламентувати її обсяг та інтенсивність.

Об'єм навантаженнявизначається кількістю виконуваних вправ, витратами часу заняття, дистанціями, та інших. показниками.

Інтенсивністьхарактеризується показниками темпу та швидкості рухів, прискорення, частоти серцевих скорочень та ін.

Співвідношення між ними при виконанні фізичних вправ являє собою обернено пропорційну залежність - чим більше обсяг навантаження, тим менша її інтенсивність і навпаки. За характером м'язової роботи навантаження можуть бути стандартними та змінними. Дія навантаження є реакція організму на виконану роботу. Її показники – ЧСС та зовнішні ознаки втоми учнів. Ці показники відображають величину впливу фізичного навантаження на організм, що дозволяє визначати та дозувати навантаження.

Фізичні навантаження у кожному конкретному випадку мають бути оптимальними за своїми параметрами (обсягом інтенсивності, інтервалом відпочинку), що забезпечує тренуючий ефект. Недостатні навантаження неефективні, тому що ведуть до втрати навчального часу, а надмірні – шкода організму.

Якщо навантаження залишається колишнім і не змінюється, то його вплив стає звичним і перестає бути стимулом, що розвиває. Тому поступове збільшення фізичного навантаження є необхідною вимогою. Широко використовуваним у практиці показником реакції організму на фізичне навантаження є величина ЧСС.

При дозуванні навантажень з метою підвищення функціональних можливостей серцево-судинної системи їх величина за показником ЧСС повинна бути не нижче 130 уд/хв., тому що при цьому спостерігається максимальний ударний об'єм серця. Тому величина навантажень при ЧСС, що дорівнює 130 уд/хв., відповідає порогу тренуючого навантаження.

З оздоровчою метою оптимальний діапазон навантажень на заняттях знаходиться в межах ЧСС від 130 уд/хв.

Отже, найбільший загальнозміцнюючий оздоровчий ефект на заняттях з учнями підліткового та юнацького віку досягається вправами аеробної спрямованості середньої та більшої інтенсивності (за допомогою рухливих ігор, естафет, спортивних ігор, плавання, бігу, ходьби на лижах).

Діапазон навантажень середньої інтенсивності становить 130 – 160 уд/хв. І великої інтенсивності – 161 – 175 уд/хв.

Суворе регулювання фізичних навантажень та їх чергування з відпочинком забезпечують спрямований вплив фізичних вправ

на функціональну активність органів прокуратури та структур організму дітей шкільного віку.

Регулювання навантаження під час уроку фізичної культури досягається багатьма різноманітними методами і методичними прийомами. Зокрема:

§ зміна кількості повторень однієї й тієї ж вправи;

§ зміна сумарної кількості вправ;

§ збільшення чи зменшення амплітуди рухів;

§ варіювання величин зовнішніх обтяжень;

§ виконання вправ в ускладнених чи полегшених умовах;

§ зміна вихідних положень;

§ зміна довжини дистанцій;

§ збільшення або зменшення часу (інтервалів) та характеру відпочинку між виконанням вправ;

§ варіювання застосовуваних методів (рівномірний, ігровий, змагальний та ін).

У кожному конкретному випадку викладачем застосовують найбільш оптимальні способи регулювання фізичного навантаження для ефективного вирішення завдань уроку.

«Класи здоров'я» – Дні здоров'я (3 рази на рік). Юні інспектори руху проводять гру «Світлофорик» із 1-класниками. Збережи зір». «Клас-територія здоров'я». (за останні 3 роки). Тиждень «Збережи зір!». Бігун день. Конкурс проектів Конкурс малюнків Альбомів із прислів'ями, загадками. Шкільні акції. Акція. Номінація «Найчистіший клас».

«Вага та тиск повітря» - Чому існує повітряна оболонка Землі? Чи має атмосфера вага? Відповімо на запитання: Найбільш відомі праці Торрічеллі в галузі пневматики та механіки. Торрічеллі (Torricelli), Еванджеліста. У якій із судин відкачано повітря? Чи може атмосфера «тиснути»? Вимірювання атмосферного тиску. Атмосфера простягається на висоту кількох тисяч кілометрів.

«Здоров'я учнів» - Не заводь шкідливих звичок. В результаті учнів, які зловживають алкоголем, не виявлено. Кожен учень мав свої варіанти відповіді. Було проведено такі заходи: Не починай курити! "Я і сенс мого життя". Звіт про виконану роботу: «Здоровий спосіб життя». Здорове харчування – одне з основ ЗОЖ.

«Уроки здоров'я» – Психологічний клімат на уроці. Фізкульхвилинки: Обстановка та гігієнічні умови в кабінеті. Вимоги до уроку з позиції здоров'язбереження. Чергування пози учнів. Розмір – одиниця. Чергування видів викладання (норма6 пізніше через 10-15 хвилин). Загадки. Завдання. Здоров'я, що зберігають технології на уроках фізики.

День здоров'я в школі - День здоров'я в нашій школі найкращий день! Тема друга. Є в нашій школі чудова традиція – день здоров'я. Теми для обговорення. Усі школярі з 5 по 11 класи разом із вчителями йдуть у ліс на околицях села. Pentiumv. Приклади із життя. Все поспішаємо юрбою веселою За здоров'ям у ближній ліс!

"Здоров'я учня" - Що досліджуємо? Об'єкт: Предмет: Учасники: Висновки: 1 етап. Ціль. Поставу школярам псують важкі ранці і особливо портфелі. Методи дослідження. Аналіз Опитування Спостереження Збір інформації із книг, журналів, газет Експеримент. Зважування ранців. Аналіз літератури Здоров'я. Скільки важить. Завдання. Гіпотеза.