Чим лікувати чоловічий хронічний хламідіоз. Чи можна вилікувати хронічний хламідіоз? А ось і моя історія

Під хронічним хламідіозом розуміється запущена форма хламідійної інфекції, що розвивається в організмі людини понад 2 місяці з моменту зараження. Слід докладно розглянути причини, що сприяють переходу зазначеної інфекції в хронічну форму, її характерну симптоматику, небезпечні наслідки та способи лікування.

Поняття хронічного хламідіозу

Хронічна форма хамідіозу є венеричним захворюванням, що характеризується тривалістю перебігу, відсутністю яскравих проявів, виникненням частих ускладнень.

Зазначена інфекційна хвороба часто маскується під такі хронічні захворювання запального характеру, як цистит, простатит, уретрит та ін.

Збудниками інфекції є патогенні мікроорганізми – хламідії. Бактерії цього класу здатні вражати органи сечостатевої, дихальної, серцево-судинної системи людини, органи зору, викликати небезпечні наслідки.

Хламідійна інфекція легко поширюється:

горизонтальним шляхом - при незахищеному статевому контакті (вагінальному, оральному, анальному);
вертикальним шляхом – від матері до дитини під час пологової діяльності.

Поза організмом людини хламідії швидко гинуть, тому заразитися цією інфекцією контактно-побутовим способом практично неможливо.

Може становити від 2 тижнів за кілька місяців. Якщо в цей час не виявити інфекцію і не розпочати лікування, вона переходить у хронічну форму.

Причини та механізм розвитку

Частими причинами формування хламідіозу хронічної форми слід вважати:

Запущений хламідіоз обумовлений механізмом розвитку патогенних бактерій, пристосованих до нових умов свого існування.

На хламідії при попаданні в організм людини обрушується атака клітин імунної системи. За хорошого імунітету захисні сили організму дуже великі. У відповідь на це мікроб переходить у свою особливу латентну форму, зупиняє цикл розвитку та затихає. Але людина із прихованою формою інфекції не менш небезпечна для оточуючих, вона продовжує заражати своїх статевих партнерів, не підозрюючи про це.

У разі сприятливих умов хламідії активізуються і починають виявлятися з новою силою. Вони поширюються на клітини слизових оболонок, де відбувається їхнє бурхливе розмноження. Через здатність збудника захворювання добре маскуватися та вміння пристосовуватися до нових умов інфекцію важко виявити та вилікувати.

Основним фактором, що сприяє розвитку хламідіозу, є ослаблення імунної системи через будь-які захворювання, переохолодження, затяжний стрес та ін. Збудники інших венеричних захворювань, що потрапили в організм в результаті безладного статевого життя, здатні прискорити цикл розвитку хвороби.

Симптоми хронічного хламідіозу

Тепер можна розібратися, як проявляється хламідіоз хронічної форми. Захворюванню властива слабка симптоматика, дещо змащена клінічна картина. Особливістю хронічної форми перебігу захворювання вважається чергування періодів загострення та затишшя.

Хронічний хламідіоз у стадії ремісії протікає безсимптомно. У період загострення при ураженні інфекцією органів сечостатевої системи можуть виникати такі симптоми:

Особливістю зазначеного інфекційного захворювання вважається яскравіший і швидший його прояв у чоловіків, ніж у жінок.

При поширенні хвороби на інші важливі органи людини можуть спостерігатися ознаки пневмонії, бронхіту, артриту, кон'юнктивіту та ін. Це стосується серйозних ускладнень недуги. Застарілий хламідіоз може бути пов'язаний з розвитком різних запальних процесів у сечостатевій системі, прогресуванням спайкового процесу, порушенням статевої функції та . Ускладнення можуть торкнутися не тільки урогенітального тракту, але й багатьох інших важливих органів і систем.

Виявлення інфекції

Діагностика хламідіозу хронічної форми проводиться із використанням лабораторних методів дослідження. З цією метою зі слизових оболонок внутрішніх органів береться біологічний матеріал, необхідний збір сечі, крові, сперми хворого щодо аналізу на наявність хламідійної інфекції.

Точне визначення хламідій в організмі людини виконується з використанням кількох сучасних діагностичних методик, а саме:

культурального методу, заснованого на вирощуванні у спеціальних середовищах інфікованих клітин;
РІФ, в результаті якого висвічуються в темряві клітини хламідій, насичені спеціальним розчином;
цитологічний метод, основу якого є мікроскопічне вивчення заражених клітин;
ІФА – дослідження венозної крові для виявлення типових антитіл;
, що виконується на основі епітеліального зіскрібка для визначення ділянок ДНК мікроба

Головними високоточними методами дослідження є культуральний аналіз, ПЛР, ІФА. Культуральний метод, виявляючи чутливість хламідій до антибіотиків, дозволяє підібрати засоби ефективного лікування інфекції. Інші дослідження служать додатковим підтвердженням діагнозу і не мають великої точності.

Способи лікування

Лікування хронічного хламідіозу має переслідувати такі цілі:

знищення збудників інфекції (хламідії);
усунення симптомів інфекції;
підвищення імунного статусу хворого

Провідну роль знищенні хламідій грають антибактеріальні препарати. Ефективне лікування зазначеної інфекційної хвороби ґрунтується на застосуванні комплексного підходу з призначенням 2 та більше антибактеріальних лікарських засобів. Вибір препаратів ґрунтується на результатах лабораторних досліджень щодо визначення резистентності мікроба.

Для кожного хворого визначається в індивідуальному порядку та залежить від ступеня тяжкості хвороби, супутніх патологій. Вона включає застосування:

антибіотиків;
імуномодуляторів;
вітамінних комплексів;
протигрибкових засобів;
ензимотерапії;
гепатопротекторів;
пробіотиків.

Добре себе показав у боротьбі з хламідіями антибіотик азітроміцин (і його аналоги). Препарат легко проникає всередину уражених клітин та негативно впливає на патогенний мікроорганізм. Сам препарат, потрібне дозування та тривалість прийому повинен визначити лише фахівець. При неправильно призначеному лікуванні стан хворого різко погіршується.

Імуномодулятори (Інтерферон, настойка елеутерококу) потрібні для підвищення захисних сил організму, для запобігання повторному зараженню. Підсилюють їхню дію прописані вітамінні комплекси.

Часто у людей, які страждають на хронічну форму хламідіозу, можуть розвиватися супутні грибкові захворювання. Для їхнього знищення призначаються протигрибкові засоби (Флуконазол).

При антибактеріальній терапії спостерігається токсична дія на багато важливих органів. Допоміжними засобами лікування є гепатопротектори, пробіотики, які підтримують печінку та шлунок у здоровому стані. Ензимотерапія, заснована на рослинних та тваринних ферментах, покликана підвищити зосередження в осередку інфекції необхідних лікарських препаратів.

Хронічна форма хламідіозу найчастіше передбачає багаторазові курси лікування. Після проходження кожного їх проводяться лабораторні дослідження на наявність хламідій. Весь період лікування під суворою забороною мають бути будь-які статеві контакти.

Висновок на тему

Хронічний хламідіоз є важковиліковним венеричним захворюванням. Щоб позбутися його і не допустити небезпечних ускладнень, слід звернутися за допомогою до кваліфікованого фахівця і дотримуватись усіх його рекомендацій.

Хронічний хламідіоз у жінок – запущена стадія захворювання, що виникає внаслідок відсутності адекватного лікування при гострій течії.

Якщо гостра форма захворювання має низку характерних симптомів, то при хронічній вони практично відсутні. Це ускладнює діагностику та веде до ускладнень.

Способи інфікування

Що таке хронічний хламідіоз у жінок? Це захворювання, що часто зустрічається, що передається статевим шляхом. Вражає жінок та чоловіків.

У половині всіх випадків хламідійна інфекція передається при незахищеному статевому акті із зараженим статевим партнером.

Фактори ризику

При попаданні збудника захворювання – хламідії, організм жінки, симптоми не з'являються відразу.

При сильному імунному захисті інфекція тривалий час перебуває у латентному стані. Однак за наступних сприятливих умов вона активізується і викликає характерні прояви:

перенесені застудні захворювання, ГРВІ;
приєднання інших венеричних інфекцій;
стресові стани;
ослаблення імунної системи;
безладне статеве життя з різними партнерами.

При одному з наведених факторів починається прогресування хламідіозу за умови зараження ним раніше. За відсутності лікування він набуває хронічного перебігу.

Причини переходу до іншої стадії

Основна причина переходу захворювання на хронічну форму – відсутність лікування гострої стадії через те, що немає симптомів. Найчастіше зараження інфекцією відбувається повністю непомітно для жінки і не проявляється.

Друга за частотою причина – неправильна діагностика захворювання та невідповідна терапія. Якщо в ході обстеження лікар не виявив хламідіоз або прийняв його за іншу хворобу, то лікування не матиме ефекту. А захворювання тим часом набуде хронічної стадії.

Далі – стійкість хламідій до дії лікарських препаратів. Відсутність комплексного лікування чи неправильно підібрані засоби сприяють виробленню імунітету у патологічних мікроорганізмів.

Ще одна причина – недотримання жінкою рекомендацій лікаря щодо прийому препаратів. Пропуск таблетки, самостійне припинення застосування антибіотиків та інших ліків призводять до ускладнень. Може здатися, що захворювання відступило, але це не так.

Хронічний хламідіоз у жінок: які симптоми?

Хронічне перебіг захворювання, на відміну гострого, замістити ще складніше. Однак при серйозному зниженні імунного захисту можливі такі симптоми:

Рясні з неприємним запахом.
Кров'яні елементи у виділеннях.
Біль у нижній частині живота.
Біль, печіння та різі при відвідуванні туалету.

За відсутності лікування на цьому етапі можливий розвиток супутніх захворювань органів статевої системи:

спайковий процес у трубах;
ерозія шийки матки;
кольпіт;
цервіцит;
цистит.

Часто виявлення хламідіозу виникає при плановому відвідинах гінеколога, коли лікар діагностує запальний процес в органах репродуктивної системи.

У вагітних

Хламідіоз у вагітних часто має латентний перебіг. Захворювання не проявляється себе ніякими ознаками і лише при загостренні виникають болі в животі, що тягнуть, слизові виділення з піхви із вмістом гною.

Наслідки

Раннє виявлення хламідіозу швидко лікується за правильної терапії. Якщо з моменту зараження минуло понад два місяці, захворювання перетворюється на хронічну форму.

Хронічний хламідіоз торкається роботи органів дихання, кишечника, опорно-рухового апарату, сечостатевої, серцево-судинної систем.

Ускладненням може стати розвиток наступних захворювань:

бронхіт;
пневмонія;
кон'юнктивіт;
артрит;
проктит;
перикардит;
ендокардит та ін.

Один із найважчих наслідків патології – синдром Рейтера. Для нього характерна масштабна поразка організму, яка зачіпає сечостатеву систему, суглоби та очі.

На відео про хламідіоз

Лікування

При застосуванні антибіотики. Вибір препарату та схеми лікування відбувається з урахуванням індивідуальних показників, стану організму, тривалості та симптомів захворювання. Терапія має свої особливості у вагітних жінок. У положенні антибактеріальні препарати здебільшого заборонені до прийому.

При хламідіозі призначають антибіотики:

Тривалість лікувального курсу залежить від обраного типу антибактеріального препарату та його поєднання з іншими ліками у складі комплексної терапії.

Лікар обов'язково враховує можливі ускладнення при хронічному хламідіозі, обстежує жінку на наявність супутніх інфекцій та запальних захворювань та доповнює лікування за потреби.

При хламідіозі часто виникає кандидоз піхви або молочниця, що сприяє порушенню мікрофлори. І тут прописують пробіотики чи свічки з лактобактеріями.

При лікуванні хронічного хламідіозу обов'язково проводиться лікування статевого партнера.

Хронічний хламідіоз у жінок – захворювання, що протікає часто без симптомів. При ослабленому імунітет починаються виділення, запальний процес в органах репродуктивної системи. Лікування тривале. Для повного одужання потрібно пройти весь курс і дотримуватися рекомендацій лікаря.

Хламідіоз займає почесне місце серед найпоширеніших захворювань, що передаються статевим шляхом. Складність лікування полягає в тому, що його перебіг у більшості випадків безсимптомний, і людина може жити з хламідіями багато років, не здогадуючись про це. Тим часом, патологічні процеси постійно розвиваються і викликають низку ускладнень. Внаслідок запізнілої діагностики хвороба важко вилікувати, потрібна тривала та складна терапія.

Чимало пацієнтів при постановці діагнозу запитують – чи лікується повністю хламідіозна інфекція, хтось вилікував з першого разу? Невизначеність у цих питаннях абсолютно аргументована, але чітка відповідь є.

Що являє собою інфекція та складності її лікування

Перш ніж відповісти на питання, чи можна вилікувати хламідіоз або захворювання невиліковно, потрібно розуміти, що воно є.

Передається переважно за допомогою незахищеного статевого акту з інфікованим партнером (за будь-якого виду сексу). Природного імунітету в організмі до хламідій немає. Впровадження патогену не означає, що захворювання обов'язково почне розвиватися, але високі ризики. Найбільш сприйнятливі – жінки завдяки своїй анатомічній будові. До того ж, саме жіночі геніталії є сприятливим середовищем для їхнього проживання.

Не виключений і побутовий шлях передачі – хламідії здатні зберігати життєдіяльність у довкіллі протягом кількох діб.

Чому хвороба перетворюється на хронічну форму?

Вилікувати хламідіоз значно складніше, ніж придбати. Хвороба є однією з найпотаємніших із числа венеричних. Тому часто пацієнти набувають діагнозу хронічної форми. Інформація про те, що багато років в їхньому організмі жили бактерії, вводить пацієнтів у ступор, виникає питання – чи лікується хламідіоз повністю? Медики в один голос відповідають – хламідіоз у жінок (у чоловіків) є виліковним захворюванням.

При хронічних хламідіозах справді складно підібрати схему терапії через стійкість бактерій до активних компонентів багатьох препаратів. До виявлення хвороби можуть пройти роки з моменту інфікування, за цей час людина проходить антибіотикотерапію щодо інших хвороб. Концентрації активних речовин було недостатньо для знищення хламідій, і вони набули «імунітету» до деяких препаратів.

Своєчасно виявлена хвороба гострої стадії, яка не встигла перейти до хронічної, піддається лікуванню з легкістю. Достатньо пройти курс антибіотиків та можна забути про проблему. Дуже важлива у цьому питанні компетентність та досвідченість лікаря. Неписьменне лікування може призвести до хронізації хвороби.

Ключ до успішної спроби вилікувати хламідіоз назавжди – правильна діагностика, адекватно розроблена схема лікування, виконання всіх розпоряджень лікаря, дотримання правил, що сприяють отриманню позитивних терапевтичних результатів. Повного одужання можна досягти лише за умови докладання максимальних зусиль як з боку лікаря, так і пацієнта.

Можливі симптоми

Оскільки захворювання носить потайливий характер, то симптоми часто відсутні або недостатньо виражені для того, щоб стати приводом звернення за медичною допомогою. Буває так, що слабка клініка зникає за кілька днів. Пацієнт вважає, що організм сам вилікувався. А тим часом, бактерії швидко розмножуються і шкодять. Захворювання перетікає в хронічну форму, нагадує про себе у моменти зниження захисних сил шляхом прояву таких самих змащених ознак.

Важливо слідкувати за своїм здоров'ям. Більш відповідально до самопочуття ставляться жінки, тому вони повинні звернути увагу на можливі симптоми при хламідіях:

поява слизових виділень із неприємним запахом із статевих органів;
хворобливе сечовипускання;
дискомфорт при статевому контакті;
тягнуть біль у попереку, внизу живота.

Чоловік може відчувати такі самі клінічні ознаки, проте рідко сприймає їх серйозно. У разі перших симптомів необхідно негайно звернутися до лікаря, пройти повне обстеження. Тільки фахівець може призначити адекватне лікування та відповісти на запитання – чи вилікуємо хламідіоз.

Якщо ж патологія протікає зовсім безсимптомно, її виявляють і натомість розгляду з інших проблем – безплідність, неможливість виношування плоду, загальна інтоксикація організму.

Читайте також на тему

У чому небезпека наслідків хламідіозу?

Діагностика

Згідно з медичними даними, хламідіоз не стає причиною смерті, навіть хламідіоз, що протікає протягом декількох років, виліковується. Насамперед пацієнт повинен пройти повне обстеження.

У медичній практиці найчастіше застосовують два останні методи — «золотий стандарт» діагностики хламідіозу.

Найсучасніший метод діагностики – транскрипційна ампліфікація, за якого використовується тактика визначення Рибонуклеїнової кислоти молекули в біологічному матеріалі. Ефективність - 99%, проте метод не впроваджений до широкого застосування, вимагає спеціально кваліфікованих фахівців, дорогого обладнання.

У державних поліклініках безкоштовно проводять мікроскопічний аналіз мазка. Матеріал висушується спеціальним способом і забарвлюється по Романівському-Гімзі, щоб визначити наявність бактерій. Проте його ефективність становить лише 20%, з точністю він виявить запальний процес, але не причину його виникнення.

Підтвердження діагнозу означає, що потрібно лікуватися. Відсутність терапії призводить до виникнення інших захворювань, зараження партнерів.

Чому виникають труднощі у лікуванні?

Багатьом інфікованим хворим здається, що хламідіоз невиліковний, вони навіть не лікуються. Буває, що віру в можливість лікування втрачають пацієнти, які вже лікувалися, які в силу обставин не вилікували хворобу відразу після своєчасної діагностики. Це могло статися внаслідок неправильно підібраних антибіотиків або їх доз, невиконання терапевтичних вказівок хворим.

Багато років люди живуть із хламідяями та впевнені, що захворювання не лікується. Вони навіть можуть не ставити питання, чи лікується хронічний хламідіоз? Така тактика є дуже невірною – патологічний процес можна зупинити, і, головне, потрібно, хворобу можна вилікувати повністю та назавжди.

Ще частіше виникає ситуація, коли ми лікуємося самі. Наприклад, виявлено патогени у партнера, йому призначив терапію лікар, а другий партнер, не відвідуючи медичний заклад, проходить такий самий курс або йде в аптеку за «рекомендаціями» фармацевта. Але схема терапії захворювання абсолютно індивідуальна, її має розробляти фахівець, ґрунтуючись на результатах аналізів, загальному стані здоров'я, наявності супутніх патологій, віку пацієнта.

Що таке хронічний хламідіоз та як його лікувати?

Захворювання є складність виявлення, т.к. здебільшого протікає непомітно.

У 80% жінок немає жодних ознак, на відміну чоловіків. У них симптоми розвитку хронічного хламідіозу видно на 2 тижні розвитку. Це відчуття печіння при сечовипусканні, білі виділення із статевого члена. Однак наявність даних сигналів виникає при гострій фазі.

За офіційними даними у світі офіційно зареєстровано понад 1 млрд заражених. Хвороба є ураження організмом грамнегативним мікробом хламідія трахоматис, що мешкає всередині клітин людини.

Результатом недуги є захворювання сечостатевого тракту, суглоби, очі, пряма кишка або легені. Останній випадок трапляється у новонароджених. Коли відсутнє лікування, інфекція переходить на другу стадію – хронічний хламідіоз, який складно визначити. При цьому наслідки будуть сумними.

Роками, перебуваючи у тілі, бактерії викликають низку ускладнень. Виявити мікроба можна при здачі аналізів на звичайному професійному огляді або шляхом здачі на венеричні хвороби.

Наслідки, до яких призводить запущений хламідіоз, будуть такими:

пневмонія;
бронхіт;
кон'юнктивіт;
артрит;
перикардит, ендокардит.

У вагітних жінок призводить до викидня, передчасних пологів або нерозвиненості плода. Хворобою Рейдера, коли з'являються ускладнення на суглоби, очі та дихальні шляхи, страждають чоловіки. Іноді це призводить до інвалідності.

Часто хронічний хламідіоз з'являється в результаті неефективного лікування препаратами. Мікроорганізми адаптуються до дії лікарських компонентів. Сприятливе середовище добре діє на них, вони починають розмножуватися, провокуючи запалення.

Через те, що збудник визначають надто пізно, його виявляють після настання ускладнень. Наприклад, жінка стає безплідною, причиною буде сальпінгіт або нагноєння в маткових трубах. Непрохідність останніх та утворення спайок ускладнюють процес запліднення.

Із дня зараження інкубаційний етап становить від 6 днів до місяця. У ранній формі хронічний хламідіоз, а саме у свіжому стані обумовлюється наявністю виділень з домішками гною та неприємним запахом при цьому.

До того ж наголошується:

печіння під час походів у туалет;
біль під час статевого контакту, іноді з кров'янистими білями;
болючі відчуття внизу живота;
кровотечі між місячними;

Найменшим ступенем хронічний хламідіоз супроводжується у всіх жінок інтоксикацією, субфебрильною температурою, загальним нездужанням та слабкістю.

Не звернення до лікаря призводить до недуг прямо пов'язаних, наприклад циститу, ерозивних виразок шийки матки, кольпіту, спайкового процесу в маткових трубах. При цьому хронічний хламідіоз, його симптоми, не виявлятимуться.

Прояви при вагітності

Вагітні дівчата можуть відзначити білі з домішкою гною у збільшеному обсязі, але не завжди.

Латентна форма приховує запалення довгий час, лише загострення виявляють себе таким чином. Ігнорувати таке не варто, адже болячка передається дитині. Підхоплюючи її діти хворіють на пневмонію, отит і запалення очей.

Постійна течія недуги погіршує загальний стан жінки в положенні. Народивши дитину велика ймовірність зараження органу або післяпологовий лихоманковий стан.

Причини

Виникає процес на тлі незахищених статевих контактів з інфікованим, рецидиву та передачі новонародженому малюкові шляхом проходження його через родові шляхи.

При надходженні в організм збудник не завжди веде себе активно, роками вірус спить у тілі людини, і лише деякі фактори виводять його зі сплячої форми.

Обставинами є:

стресові ситуації;
ослаблений імунітет;
зміна статевих партнерів;
застуда та інші венеричні хвороби.

Також проштовхнути хламідій можна шляхом частих спринцювання, встановленням внутрішньоматкових спіралей. Не передається побутовим шляхом, тому підхопити бактеріальні клітини неможливо плаваючи у басейні чи користуючись чужими рушниками та білизною.

Важливо не запускати стан, а вчасно провести терапію. Своєчасне лікування хронічного хламідіозу дозволить уникнути тяжких наслідків.

Діагностика

Для того, щоб встановити бактерії, потрібно пройти діагностування за допомогою наступних методів. Дослідження мазка під мікроскопом покаже, чи є у матеріалі лейкоцити.

Посів на живильне середовище не тільки виявить бацилу, а й допоможе підібрати найдієвіші антибіотики. Біопсія береться із труб, коли стадія хламідіозу у жінок призвела до спайків на органах. Потрібний шматочок ретельно обстежується фахівцем.

Труднощі бувають, коли хворий стає просто носієм недуги. Тобто хламідії не розвиваються, період затягується і навіть сучасні лабораторні методи не завжди показують запалення.

Лікування

Після того, як встановлено діагноз, лікар підбере необхідне лікування. Воно засноване на вживанні антибіотиків, протигрибкових таблеток та імунних засобів.

При затяжному перебігу способом усунути симптоматику буде ензимотерапія.

Що це таке?

Комплексна боротьба, спрямовану усунення збудників. Поєднання необхідних сумішей з ферментів містять рослинні та тваринні компоненти надає сприятливий вплив на тіло. Ензими найбільше концентруються в осередку інфекції.

Схема індивідуальна у кожному випадку. Зазвичай прописуються відразу 2 протизапальні препарати. Потрібно зважати на той фактор, що деякі медикаменти протипоказані жінкам у положенні.

Широко використовуються при лікуванні хламідіозу у жінок Доксициклін, Кліндаміцин, Азітроміцин, Роваміцин. Перший не можна вживати вагітним. На час терапії вона триває 2 тижні, не дозволені статеві контакти, лікуватися зобов'язаний і партнер.

Інакше високий ризик виникнення повторного інфікування. Після антибактеріального етапу хронічний хламідіоз подальше лікування включає біотики, засоби від дисбактеріозу кишечника і піхви.

Важливо до початку лікування хоча б за тиждень зміцнити імунітет. Так як його ослаблення не зможе дати гідну відсіч бактеріальним клітинам і жодні ліки не впораються зі своїм завданням, тому додатком послужать вітамінні комплекси та стимулятори імунної системи.

Щоб звести реінфекцію до мінімуму, потрібно утримуватися від статевих зв'язків без презервативу, якщо немає впевненості в партнері. Завжди проходити терапію вдвох. Пам'ятайте захист свого здоров'я ключ до довгого та повноцінного життя.

Зміст

Захворювання є інфекцією, лікування якої важко навіть з використанням сильнодіючих препаратів та антибіотиків. Складність хвороби полягає в її непростому виявленні, тому що вона протікає непомітно практично без симптомів, але з частими рецидивами. Вона переходить у хронічну форму, завдаючи незручностей як чоловікам, так і жінкам. Курс лікування може становити від одного дня до кількох років.

Що таке хронічний хламідіоз?

Хламідіоз – це група інфекцій, що передається статевим шляхом через піхву та пряму кишку, рідше при оральному сексі. Викликається хламідіями – хвороботворними мікроорганізмами. Існує два види цих бактерій:

Перші спричиняють орнітозну інфекцію у людей, птахів, тварин;
Другі мають 15 різновидів, два з яких вражають сечостатеву систему, викликаючи хронічний урогенітальний хламідіоз.

Статистика говорить про те, що у світі щорічно хворіє 100 млн людей. До 15% людей, які живуть статевим життям, заражені хламідіями. Хламідіоз є найпоширенішою статевою інфекцією. Це зумовлено тим, що захворювання є безсимптомним типом, тому на боротьбу з нею венерологи звертають особливу увагу. Хламідіоз викликає широкий спектр хвороб, поширюючись по всьому організму.

Симптоми

Пацієнти не розуміють, що у них розвивається хламідійна інфекція. Вони вважають, що симптоми говорять про цистит або уретрит, тому що з'являються окремі ознаки: виділення з піхви та уретри з білим або жовтим відтінком, печіння при сечовипусканні, почервоніння навколо статевих органів. Симптоматика спостерігаються лише після переходу захворювання в хронічну форму з ускладненнями, що розвиваються. До основних симптомів відносяться:

хвороби верхніх дихальних шляхів, що постійно виникають;
різкі, борги болю у процесі дефекації;
різь у власних очах;
біль у суглобах.

У чоловіків

Хвороба у чоловіків протікає практично без симптомів, 50% з них можуть дізнатися про захворювання лише після обстеження у лікарні. При гострій формі чоловіків непокоять:

підвищення температури тіла до 37,5 ° C;
слабкість, нездужання;
склоподібні, слизові, гнійні виділення із сечівника;
свербіж, подразнення, печіння в уретрі при сечовипусканні;
каламутна сеча;
кров'янисті виділення при сечовипусканні або сім'явипорскуванні;
біль у паху та попереку;
почервоніння, набряк зовнішнього отвору сечівника;
неприємні відчуття у промежині;
біль у мошонці, області заднього проходу.

Ці фактори не завдають особливого дискомфорту і швидко минають, тому багато хто не звертається до лікаря. Стан здоров'я погіршується, але непомітно. Воно перетворюється на хронічну форму. Зараження хламідіями може запустити аутоімунні процеси, спричинити безплідність, хронічний простатит, артрит. Перераховані вище симптоми схожі з ознаками інших інфекцій, тому виявити збудника можливо виключно в лікарні, пройшовши обстеження.

У жінок

Симптоми виявляються лише у 33% жінок, інші можуть дізнатися про захворювання після відвідин лікаря та здавання вторинних аналізів. Приховане перебіг хвороби викликає ряд ускладнень та підвищує шанс зараження партнера. Навіть мазок із піхви може бути нормальним. При загостренні жінки зустрічаються із такими симптомами:

підвищенням температури до 37°C – 37,5°C;
болем у нижній частині живота, поперековому відділі;
частими позивами до сечовипускання, болями;
різями на початку випорожнення сечового міхура;
ознаками інтоксикації (слабкість, втома тощо);
слизово-гнійними, білими, жовтими виділеннями з різким запахом;
свербінням, подразненням на слизовій оболонці статевих органів;
виділеннями з кров'ю із шийки матки;
ерозією шийки матки (діагностує гінеколог)

Вагітним хламідіозом принесе багато проблем. Можуть виникати запальні хвороби органів малого тазу: сальпінгіт, ендометрит та інші. З'являються спайки, відбуваються рубцеві зміни слизової оболонки уретри. Хламідії призводять до серйозних наслідків: передчасне відходження вод та пологи, захворювання новонародженого: кон'юнктивіт, отит, атипова пневмонія та інші хвороби внутрішніх органів. Інфекція може стати причиною викидня або внутрішньоутробної загибелі плода.

Причини хвороби

Причини зараження залежить від контакту з мікроорганізмом. Кожен штам має свій вплив на організм. Головною причиною хронічного хламідіозу є ігнорування симптомів гострої форми захворювання. Хламідії-збудники проникають у клітини м'яких тканин. Існує кілька шляхів зараження. Основним є незахищений вагінальний, анальний, оральний статевий контакт. Ризик інфікування становить 60%.

Новонароджений заражається хламідіоз від мами, проходячи через родові шляхи. Це провокує майбутні ускладнення. Захворювання можна отримати за носіння загальної білизни, використання одних гігієнічних засобів. Цей вид зараження називається контактно-побутовим. Є ризик інфікуватися від хворого на пневмонію повітряно-краплинним шляхом.

Лікування

Визначати методику лікування хламідіозу в хронічній формі можуть виключно лікарі, ґрунтуючись на результатах аналізів крові, сечі та імунних ферментів, імунограми, печінкової проби, бакпосіву, полімеразної ланцюгової реакції. Щоб вилікувати захворювання, до лікаря потрібно звернутися до обох партнерів. Основними препаратами є антимікробні, тому що вони усувають хламідійну інвазію. У період терапії в активному застосуванні 2 види антибіотиків.

При лікуванні використовуються суміші на основі тварин та рослинних ферментів. Такий спосіб називається ензимотерапією, він підвищує концентрацію лікарських препаратів у вогнищі інфекції. Відбувається стимуляція печінки, нирок, посилюється відновлення, скорочується інтоксикація. Застосування невеликих доз антиоксидантів, вітамінів займає важливе місце у лікуванні хламідіозу через ефективне посилення імунітету.

Гепатопротектори призначаються під час використання антибіотиків підтримки здорового стану печінки при токсичному впливі. Вони зменшують запалення, коригують імунітет. Пробіотики підвищують захисну функцію кишківника в період лікування від діареї, дисбактеріозу. Імунні препарати запобігають появі мікробів. Обійтися прийомом одних антибіотиків для досягнення результату лікування захворювання не вийде.

Лікування у жінок

Готових методів з алгоритмами при лікуванні хламідіозу у жінок немає, тому що все залежить від форми та стану захворювання, присутніх хвороб. Основна терапія полягає у поєднанні антибіотиків з імуномодуляторами. Під час лікування відмовтеся від статевих стосунків або використовуйте презерватив. Виключіть вживання алкоголю та стимулятори, що знижують стан імунної системи.

Схема лікування

Існують різні схеми лікування хламідіозу у жінок, які залежать від багатьох факторів. Прописуються тривалість курсу, частота та тип прийому препаратів. При хронічному хламідіозі призначають базисне лікування та відновлення. Якщо в статевих органах почався запальний процес, скористайтеся наступною схемою: почати потрібно з антибіотиків, імунних засобів, вітамінів, антиоксидантів, через тиждень підключіть протигрибкові та ензимні препарати. З такими та іншими ускладненнями під час захворювання звертайтеся до лікаря за отриманням індивідуальної схеми.

Азітроміцин

Сучасна медицина розробила безліч лікарських препаратів, але Азитроміцин показав себе на порядок краще за інших. Він швидко діє на хламідії, виключаючи можливі ускладнення через глибоке проникнення в заражені клітини. Він накопичується ефективно знищуючи збудник, а мікроорганізми не виробляють імунітет до препарату.

Лікування у чоловіків

Щоб лікування хламідіозу у чоловіків пройшло результативно, слід звернутися до лікаря. Одноразові та нетривалі курси лікування не допоможуть у терапії. Навіть при правильному виборі препарату самостійно скласти схему лікування не вдасться. Методика визначається залежно від отриманих аналізів, що проводяться лише у медичних закладах.

Схема лікування

Вибрати схему лікування хронічної форми хламідіозу у чоловіків можна, спираючись на симптоматику та клінічну картину. Будь-яка схема включає застосування антибактеріальних препаратів, ліків, які стимулюють імунну систему, пробіотики і гепатопротектори для відновлення. Паралельно чоловіки відвідують фізіотерапію, використовують народні засоби: настої із відварами.

Чи можна вилікувати хламідіоз назавжди?

Питання, чи можна вилікувати хламідіоз назавжди, виникає у кожного, кому діагностували захворювання. Існує думка, що хламідіоз не лікується, тому багато хто не починає боротися з інфекцією. Ризику летального результату немає, але дискомфорт і ускладнення не забаряться. При швидкому виявленні захворювання та виборі правильної схеми лікування вже за місяць ви відчуєте себе краще.