Аномалії розвитку яєчників. Яким є лікування при пороках розвитку матки? Які бувають вади розвитку яєчників


Наявність додаткових яєчників.

Гіпоплазія яєчників.

Аплазія яєчника.

Наявність додаткових труб.

Аплазія труб (однієї чи обох).

Аплазія придатків матки з одного боку.

Неповна внутрішньоматкова перегородка.

Повна форма.

Неповна форма.

Сідлоподібна форма.

Подвоєння матки та піхви при нефункціонуючій одній матці.

Подвоєння матки та піхви без порушення відтоку менструальної крові.

Відсутність рудиментарного рогу.

Рудіментарний ріг без порожнини.

Рудиментарний ріг замкнутий.

Однорога матка з рудиментарним рогом, сполученим із порожниною основного рога.

В обох варіантах ендометрій може бути функціонуючим або нефункціонуючим.

ІІІ клас. Подвоєння матки і вологи

2. Подвоєння матки і піхви з частково аплазірованим одним піхвою:

а –аплазія верхньої третини; а1- Аплазія верхніх 2/3;

b –аплазія середньої третини; b1- Аплазія середніх 2/3;

с –аплазія нижніх третини; з 1- Аплазія нижніх 2/3.

· При а та а1 – гемато- та/або піометра, гемато – та/або піосальпінгс.

· При b та b1 – гемато та/або піокольпос.

· При с і с1 – гемато та/або піокольпос, свищевий хід у частково аплазованій піхві.

ІV клас. ДВОРОГА МАТКА

V клас. ВНУТРІМАТОЧНА ПЕРЕГОРОДКА

1. Повна внутрішньоматкова перегородка – до внутрішнього зіва.

Перегородка може бути тонка або на широкій основі, одна геміполость може бути довшою за іншу.

VI клас. ПОРОКИ РОЗВИТКУ МАТОЧНИХ ТРУБ ТА ЯЄЧНИКІВ

·

VII клас. Рідкісні форми пороків розвитку полових органів

1. Сечостатеві вади розвитку:екстрофія сечового міхура.

2. Кишково - статеві вади розвитку:вроджений ректо - вестибулярний свищ, що поєднується з аплазією піхви та матки; вроджений ректо - вестибулярний свищ, що поєднується з однорогою маткою і рудиментарним рогом, що функціонує.

· Зустрічаються ізольовано або у поєднанні з вадами розвитку матки та піхви.

Клінічна картина, діагностика та лікування аномалій розвитку статевих органів

Клінічні прояви вроджених аномалій розвитку статевих органів (АРПО) у періоді статевого дозрівання залежить від форми пороку.

Подвоєння яєчників практично немає. Вкрай рідко зустрічається додатковий третій яєчник, з власною зв'язкою. Найчастіше можна виявити часткове або повне відшнурування функціонально неповноцінного яєчника. Якщо агенезія яєчників (ановарія) надзвичайно рідкісна клінічна знахідка, відсутність одного яєчника (моноварія) при однорогій матці буває нерідко.



Для дисгенез гонад, включаючи генетичний варіант (синдром Шерешевського-Тернера), характерна гіпоплазія яєчників. Паренхіма гонад у цих випадках представлена ​​виключно або переважно сполучною тканиною, а не гермінативними елементами.

При гіпогонадизмі та гіпогеніталізмі не слід забувати, що неповноцінність геніталій може розглядатися як один із симптомів множинної вади розвитку як генного, так і хромосомного походження (синдром Лоренса-Муна, Робертса, Рюдігера та ін.).

Аномалії розвитку яєчників і вади статевих шляхів взаємно не зумовлюють одне одного і можуть поєднуватися, т.к. гонади та статеві протоки формуються асинхронно та з різнорідних ембріональних зачатків. Аномальні яєчники нерідко розташовуються в невластивих місцях (пахвинний канал).

Надзвичайно рідко зустрічається відсутність обох яєчників, що зазвичай поєднується з недорозвиненням інших статевих органів. Іноді спостерігаються недорозвинені яєчники; яєчники, що значно перевищують за величиною звичайну норму; так звані додаткові яєчники; роздвоєні яєчники.

До природжених неправильностей положення яєчника слід віднести його опущення з подальшим утворенням оваріальних гриж.

Paroophoron - навколояєчниковий придаток, є залишком середньої і хвостової частини первинної , яка була у . Він розташовується у зв'язці, що підвішує яєчник, у вигляді тонких канальців серед , що йдуть до яєчника.

Epoophoron - надяєчниковий придаток, є залишком головної частини первинної нирки. Розташовується в брижі труби над яєчником, має вигляд канальців, що йдуть у напрямку воріт яєчника. З цих ембріональних залишків можуть виникати пароваріальні кісти, які потребують оперативного лікування.

Надзвичайно рідко трапляється відсутність обох яєчників (ановарія), що зазвичай поєднується з недорозвиненням інших статевих органів, зокрема молочних залоз. Ановарія спостерігається за загального недорозвинення організму (інфантилізм). Тандлер (J. Tandler) та ін відносять такі аномалії розвитку до проявів асексуалізму. При ановарії у деяких випадках спостерігається збільшення гіпофіза.

При недорозвиненні яєчників можуть бути відсутні яйцеві клітини в примордіальних фолікулах, іноді спостерігається лише припинення росту та дозрівання фолікулів. Зустрічаються також яєчники, значно перевищують за величиною норму. Така вроджена гіперплазія яєчників, переважно за рахунок фолікулярного шару, практичного значення не має, не проявляючи себе якимось ухиленням у функціональній діяльності. Зустрічаються звані додаткові яєчники (ovarium accessorium).

Нерідко спостерігається відшнурування дрібних частинок яєчників (завбільшки 2-3 см, рідко 1 см), переважно на його полюсах. Особливого клінічного значення ця вада розвитку не має.

Найбільший клінічний інтерес представляє роздвоєний яєчник (ovarium disjunctum), частину якого іноді приймають за додатковий яєчник. На поверхні, що значно перевищує звичайну для яєчників, розташовані один за одним два яєчники однакової або різної величини. Від яєчника, розташованого медіально, відходить у напрямку до матки нормальна власна зв'язка яєчника, а до другого яєчника - більш-менш товстий тяж, що складається з яєчникової тканини. Від латерального краю другого яєчника відходить воронко-тазова зв'язка. При цьому пороку можливе збереження менструації при видаленні пухлин, що не торкаються всіх часток яєчника.

До вроджених неправильностей положення яєчника слід віднести його опущення (descensus ovarii) з подальшим утворенням оваріальних гриж, при яких яєчник зміщується в той чи інший грижовий мішок (hernia inguinalis, ovarialis, cruralis, ischiadica). Грижі яєчника можуть бути вродженими та набутими. Уроджені грижі утворюються внаслідок неправильного ембріонального розвитку, вони нерідко спостерігаються разом із вадами розвитку внутрішніх статевих органів. Отримані грижі стоять, мабуть, в етіологічному зв'язку з перенесеними вагітностями та пологами, а також з опущеннями та випаданнями піхви та матки.

Діагностика опущення нормально розташованого яєчника не становить труднощів. Зазвичай в одному з склепінь, найчастіше в бічному, визначається опущений яєчник, що легко зміщується, відповідної величини та форми. Такий яєчник підлягає видаленню лише при симптомі перекруту ніжки або зростання яєчника внаслідок кістозного переродження. Болі, що вказують на запальний процес в опущеному яєчнику, є показанням для консервативного лікування. При розташуванні яєчника в грижовому мішку визначити його місцезнаходження вкрай важко і зазвичай можливо при операції грижосічення. В останньому випадку яєчник слід вправити в черевну порожнину, якщо опущення його не поєднується з будь-якими вадами ембріонального розвитку, що заважають це зробити.

– анатомічний та функціональний недорозвинення жіночих статевих залоз – яєчників. При гіпоплазії яєчників відзначається гіпоменструальний синдром чи аменорея, зниження лібідо, безплідність. Гіпоплазія яєчників діагностується шляхом загального та гінекологічного огляду, результатів УЗД органів малого тазу, гормональних досліджень, лапароскопічної біопсії яєчників, визначення каріотипу (хромосомного набору). Лікування гіпоплазії яєчників потребує проведення циклічної гормональної терапії.

Загальні відомості

Найчастіше відзначається і натомість загального чи статевого інфантилізму; може поєднуватися з гіпоплазією матки, аплазією матки та піхви (синдромом Рокитанського-Кюстнера), гіпоплазією нирок, недорозвиненням інших органів. Крім того, гіпоплазія яєчників зустрічається при дисгенезії гонад – генетичних захворюваннях, зумовлених якісною та (або) кількісною патологією статевих хромосом ( та ін). У цих випадках паренхіма яєчників представлена ​​переважно або винятково сполучною тканиною.

Придбана гіпоплазія яєчників є наслідком несприятливих впливів на організм під час онтогенезу, особливо у дитячому віці чи пубертатний період. Розвитку гіпоплазії яєчників можуть сприяти запалення статевих залоз (оофорити, аднексити), переривання вагітності, порушення харчування (гіповітаміноз, анорексія), хронічні інтоксикації, дитячі інфекції (паротит, краснуха, кір, скарлатина та ін), ангіни і гіпоталамуса, аденома гіпофіза, пролактинома, гіпотиреоз та ін), опромінення радіоактивними речовинами. Рідше гіпоплазія яєчників буває обумовлена ​​внутрішньоутробним ураженням фолікулярного апарату через патологію вагітності у матері.

Відповідно до етіології та рівня ураження гінекологія виділяє гіпоплазію яєчників центрального (гіпоталамо-гіпофізарного) генезу; периферичного (яєчникового) генезу та ідіопатичного (неясного) походження. При гіпоплазії у яєчниках відзначається зменшення вираженості фолікулярного шару. У гіпопластичних яєчниках первинних яйцевих клітин та примордіальних фолікулів може не бути зовсім або відзначатися припинення їх дозрівання та зростання, що визначає картину клінічних проявів.

Симптоми гіпоплазії яєчників

У пацієнток із гіпоплазією яєчників можуть спостерігатися різні розлади менструальної функції – первинна, іноді вторинна аменорея, альгодисменорея або гіпоменструальний синдром, ановуляторний цикл. Перелічені порушення при гіпоплазії яєчників супроводжуються безпліддям.

Пацієнтки складені за жіночим типом, але мають трохи виражені євнухоїдні ознаки. При гіпоплазії яєчників вторинні статеві ознаки зазвичай виражені слабо - відзначається мізерне оволосіння на лобку і пахвових западинах, сплощення молочних залоз, невиразність ареол і сосків. Характерна відсутність першої менструації (menarche) до 15-16 років. Статевий потяг у жінок знижений, нерідко спостерігається фригідність. Інші ознаки гіпоплазії яєчників виявляються під час проведення комплексного гінекологічного обстеження.

Діагностика гіпоплазії яєчників

Лікування та прогноз гіпоплазії яєчників

При гіпоплазії яєчників лікування має на меті відновлення гормональної та репродуктивної функцій. Основою терапії при гіпоплазії яєчників є циклічна гормонотерапія. На першому етапі гормонотерапія спрямована на створення естрогенового фону, а після появи менструальноподібної реакції – на нормалізацію циклічних гіпоталамо-гіпофізарно-яєчниково-маткових процесів. Гормонотерапія проводиться під контролем

У медичній практиці зустрічаються досить рідко і мають генетичний характер, пов'язаний з хромосомними порушеннями.

Причини аномального розвитку

Основною причиною виникнення аномалії розвитку яєчниківможуть бути перенесені інфекційні захворювання на матір у період вагітності.

У ембріональному періоді дома яєчників формуються тканини без статевих клітин неспроможні виробляти гормони. Незалежно від генетичної статі статеві органи формуються за жіночим типом.

Цей уроджений дефіцит яєчникової тканини може зустрічатися у вигляді відсутності одного яєчника і призводить до того, що дівчатка народжуються з відставанням у зростанні та розумовому розвитку, можливому недорозвиненні та вади інших органів та систем.

Захворювання зветься «дисгенезія гонад» або синдром Шершевського – Тернерахарактеризується також недорозвиненням зовнішніх статевих органів, молочних залоз, матки, первинної амінореєю, відсутністю статевого оволосіння

Статистика показує, що аномалії яєчників зустрічаються в одного з двох-трьох тисяч дітей, що народилися живими.

Досить рідко зустрічаються відсутність обох яєчників. ановарія. Ановарія спостерігається при загальному недорозвиненні організму та у деяких випадках збільшенні гіпофісу. Відсутність одного яєчника у пацієнток дуже рідкісне явище і у них при жіночому хромосомному наборі можливий прояв вторинних статевих ознак. Це надмірне оволосіння, безпліддя.

Зустрічаються яєчники за розміром значно перевищують норму. Такі вроджені зміни відбуваються в основному за рахунок збільшення за рахунок фолікулярного шару і не виявляють себе у відхиленні від функціональної діяльності.

Найбільш цікавими випадками у медичній практиці є роздвоєні яєчники. На площі, що набагато перевищує стандартну для розташування яєчників, розташовуються один за одним два яєчники однакового або різного розміру. Від медіально розташованого яєчника відходить власна зв'язка яєчника у напрямку до матки, а до другого яєчника товстий тяж з яєчникової тканини.

До вроджених дефектів можна віднести і опущення яєчниківз подальшим утворенням гриж, які зміщують яєчник в той чи інший грижовий мішок. Грижі яєчника можуть бути як набутими, так і вродженими. Уроджені грижі утворюються внаслідок неправильного ебріонального розвитку спільно з іншими вадами розвитку внутрішніх статевих органів.

Зустрічаються і додаткові яєчники. Зайвий яєчник виникає внаслідок самовідтворення початкових клітин. Додатковий яєчник найчастіше і складається з острівця яєчникової тканини, що міцно примикає до нормального яєчника.

Лікування аномалій розвитку яєчників

Лікування проходить досить тривалий час і може бути як консервативним (гормональні препарати), і оперативним. План лікування може призначити лише лікар-гінеколог після проходження комплексної діагностики з

Серед патологій яєчників виділяють пороки розвитку, порушення функцій, запальні процеси, кісти, пухлини.

Пороки розвитку яєчників

Дисгенезія гонад- глибоке недорозвинення статевих залоз (гонад) внаслідок кількісної та (або) якісної патології статевих хромосом, що характеризується аменореєю та відсутністю статевого дозрівання.

Залежно від характеру порушення хромосомного набору (каріотипу), особливостей фенотипу та будови гонад (за даними ультразвукового дослідження, лапароскопії та біопсії) виділяють 4 форми дисгенезії гонад:

Типову,
- чисту,
- стерту
- Змішану.

Типова форма дисгенезії гонад (див. Шерешевського-Тернера синдром)

Найчастіше розвивається при каріотипі 45Х.

Чиста форма дисгенезії гонад

Виникає за каріотипу 46XX/46XY. Яєчники є фіброзними тяжами з елементами строми.

клінічна картина

  • Інтерсексуальна статура
  • Відсутність вторинних статевих ознак
  • Зростання звичайне, соматичних вад розвитку немає
  • Виражене недорозвинення зовнішніх та внутрішніх статевих органів

Лікування

При каріотипі, що містить Y-хромосому або навіть її частини, необхідно видалити дисгенетичну статеву залозу у зв'язку з високим ризиком розвитку злоякісної пухлини. З замісною метою, а також для запобігання обмінно-трофічним порушенням проводять циклічну гормонотерапію (в т. ч. і після операції) за тими ж принципами, що і при синдромі Шерешевського-Тернера.

Стерта форма дисгенезії гонад

Спостерігається за каріотипу 45Х/46ХХ.

клінічна картина

  • Статеві залози є різко недорозвиненими яєчниками величиною 15x10 мм, що складаються з сполучної тканини, елементів строми і одиничних первинних фолікулів.
  • Зростання хворих у межах норми, статура інтерсексуальна, вторинні статеві ознаки відсутні, рідко відзначається незначний розвиток молочних залоз
  • Зовнішні статеві органи, піхва та матка недорозвинені.

Лікування таке саме, як при типовій формі дисгенезії гонад.

Змішана форма дисгенезії гонад

Виникає за каріотипу 45X/46XY.

Гонади мають змішану будову і представлені з одного боку фіброзним тяжем, подібним до того, що є у хворих з типовою формою дисгенезії гонад, з іншого боку - недорозвиненими елементами яєчка.

клінічна картина

  • Статура частіше інтерсексуальна
  • Соматичні вади розвитку, характерні для типової форми дисгенезії гонад
  • Відзначаються збільшення клітора, рудиментарна матка
  • Статеве оволосіння мізерне

Лікування

Видалення гонад, щоб уникнути розвитку вірилізуючої пухлини та проведення через 6 міс. після операції циклічної гормонотерапії

Порушення функції яєчників

  • Ановуляторна дисфункція яєчників (АДЯ).
  • Синдром виснаження яєчників
  • Синдром резистентних яєчників

Ановуляторна дисфункція яєчників (АДЯ)

Може бути наслідком розладу будь-якої з ланок системи, що регулює функцію яєчників (кори великого мозку, гіпоталамо-гіпофізарної системи).

Розрізняють 3 основних типи порушень процесу росту та розвитку фолікула:

Атрезію фолікулів, що не досягли преовуляторної стадії (20-22 мм у діаметрі);

Персистенцію фолікула - продовження зростання фолікула, що неовулює, до 30 - 40 мм в діаметрі;

Кістозну атрезію фолікулів з утворенням так званих склерокістозних яєчників (синдром Штейна-Левенталя).

Спільним всім видів дисфункції є припинення освіти гормону жовтого тіла прогестерону.

При атрезії фолікулів знижується синтез естрогенів, при персистенції фолікулів синтез естрогенів зі зростанням фолікула зростає; при кістозній атрезії фолікулів у склерокістозних яєчниках збільшується утворення андрогенів, синтез естрогенів знижується.

Клінічна картина АДЯ

  • Безпліддя
  • Різні порушення менструального циклу
    • - аменорея (відсутністю менструацій)
    • - ациклічні маткові кровотечі
    • -Гірсутизм (патологічне оволосіння)
    • -ожиріння

Синдром виснаження яєчників (передчасний клімакс)

Характеризується повною атрезією фолікулярного апарату яєчників у жінок віком до 35 років. Виникає при дії різних несприятливих факторів (інфекції, голодування, стрес тощо) на тлі вродженої неповноцінності фолікулярного апарату яєчників.

клінічна картина

  • Аменорея
  • Безпліддя
  • Пітливість, припливи жару до голови та верхньої половини тулуба, серцебиття.

Лікування

Замісна циклічна терапія препаратами гормонів яєчників з метою усунення вегетативних розладів.

Прогноз

Для відновлення менструального циклу та дітородної функції несприятливий.

Синдром резистентних яєчників

Стан, у якому яєчники стають нечутливими до впливу гонадотропних гормонів гіпофіза внаслідок порушення функції рецепторів яєчників.

Клінічна картин

  • Аменорея
  • Безпліддя
  • Деякий недорозвинення вторинних статевих ознак
  • Помірна гіпоплазія матки

Діагноз встановлюють на підставі

Лапароскопії та гістологічного дослідження біоптату тканини яєчників (макро- та мікроскопічно яєчники не змінені, але зрілі фолікули відсутні),

Дослідження гормонів (помірне підвищення рівня гонадотропних гормонів гіпофіза у крові)

Лікування

Пергонал або кломіфен-цитрат у поєднанні з хоріонічним гонадотропіном під контролем тестів функціональної діагностики. За відсутності ефекту проводять циклічну гормональну замісну терапію. Нерідко вдається відновити менструальний цикл.

Кісти яєчників (ретенційні утворення)

Розрізняють

Фолікулярні кісти,
- кісти жовтого тіла,
- ендометріоїдні кісти яєчників
- Кісти придатків яєчників (пароваріальні кісти).

Фолікулярна кіста (ФК)

Утворюється з неовулованого фолікула, в якому накопичується фолікулярна рідина і відбувається атрофія клітин, що вистилають його внутрішню поверхню. Спостерігається у жінок з ациклічними матковими кровотечами, міомою матки, запаленням яєчників. Розмір ФК зазвичай не перевищує 8 см у діаметрі. Кісти діаметром до 4 см, як правило, характеризуються безсимптомним перебігом, зрідка виникають біль у низу живота.

Ускладнення при кістах яєчників

Перекрут ніжки кісти, що супроводжується явищами порушення кровообігу та некрозом тканини яєчників

Розрив кісти.

клінічна картина

  • Симптоми гострого живота.

:

  • вагінально-черевно-стінкового (або прямокишково-черевно-стінкового)
  • ультразвукового досліджень

Лікування

При фолікулярній кісті діаметром 4 см зазвичай не проводиться, хворі підлягають диспансерному спостереженню та повторному ультразвуковому дослідженню. Зазвичай, протягом 1-1.5 міс. відзначається зворотний розвиток невеликих кіст. Іноді його прискорення застосовують комбіновані естроген-гестагенні препарати протягом трьох менструальних циклів.

Фолікулярні кісти діаметром 6-8 см і більше підлягають оперативному видаленню (резекція яєчників).

При перекруті ніжки кісти показана термінова оваріектомія.

Кіста жовтого тіла (КШТ)

Утворюється на місці жовтого тіла, що не регресував, у центрі якого в результаті порушення кровопостачання накопичується рідкий вміст. Діаметр КШТ зазвичай не перевищує 6 см, і захворювання протікає найчастіше безсимптомно.

Ускладнення

Можливий розрив кісти, що супроводжується симптомами гострого живота.

Лікування

Оперативне: вилущування кісти та ушивання її стінки або (при розриві кісти) резекція яєчника.

Пароваріальні кісти (ПОК)- кісти навколояєчникового та надяєчникового придатків - являють собою тонкостінні однокамерні утворення, розташовані між листками широкого зв'язування матки відповідно в брижі яєчників або в брижі маткової труби. ПІК, як правило, не перевищує 8-10 см в діаметрі.

клінічна картина

ПІК розвивається безсимптомно, хоча іноді хворі скаржаться на періодичні болі в низу живота.

Діагностика ґрунтується на даних

  • вагінально-черевно-стінкового (прямокишково-черевно-стінкового),
  • ультразвукових досліджень.

Лікування

Оперативне: вилущування кісти з листків широкого зв'язування матки; яєчник та маткові труби зберігаються.

Прогноз за своєчасної операції сприятливий.

Пухлини яєчників

Пухлини яєчників зустрічаються у будь-якому віці, частіше після 40 років;

  • Доброякісні пухлини (70-80%)
    • - цистаденома
    • - аденофіброму
    • - цистаденофіброму
    • - гранульозоклітинна пухлина.

клінічна картина

  • Збільшення об'єму живота, іноді болі внизу живота.
  • При гранульозоклітинній пухлині, що розвивається з строми статевого тяжу і з гормональною активністю, у дівчаток до 10 років з'являються ознаки передчасного статевого розвитку, у жінок репродуктивного віку порушується менструальний цикл, у разі розвитку пухлини в періоді постменопаузи з'являються кров'янисті виділення з матки.
  • Будь-яка доброякісна пухлина великих розмірів може викликати симптоми, пов'язані з порушенням функцій кишечнику та сечового міхура.

Діагностика

  • При бімануальному дослідженні в малому тазі або інших відділах черевної порожнини виявляють пухлину, що виходить з яєчників (пухлина великих розмірів може визначатися при пальпації живота)
  • Ультразвукове дослідження
  • Комп'ютерна томографія,
  • Пельвіграфія
  • Лапароскопія
  • Кульдоскопія
  • Біопсії

Лікування

Оперативне – видалення пухлини. Прогноз сприятливий.

До групи злоякісних пухлин включають

  • аденокарциному
  • цистаденокарциному
  • злоякісну аденофіброму.

клінічна картина

Злоякісні пухлини яєчників характеризуються раннім метастазуванням у лімфатичні вузли, сальник, очеревину, внутрішні органи.

На ранніх стадіях розвитку злоякісна пухлина може мати явних клінічних ознак.

У малому тазі при гінекологічному дослідженні визначається пухлина різної консистенції з горбкуватою поверхнею, обмежено рухлива.

Пізніше можуть спостерігатися тяжкість та біль у низу живота, збільшення живота, асцит, випіт у плевральних порожнинах, порушення функцій кишечника та сечового міхура.

Діагностика

  • ультразвукове дослідження
  • Комп'ютерна томографія
  • ендоскопічне дослідження дає можливість візуально оцінити пухлину та отримати матеріал для цитологічного та гістологічного досліджень
  • цитологічного дослідження асцитичної рідини після пункції черевної порожнини через передню черевну стінку або заднє склепіння піхви.

Лікування злоякісних пухлин яєчників

  • хірургічний,
  • комбінований (операція та хіміотерапія)
  • комплексний (операція, хіміотерапія та променеве лікування)

Найчастіше лікування включає операцію з наступною протипухлинною хіміотерапією. Променеву терапію використовують рідко.

Прогноз несприятливий через раннє поширення пухлини.

При метастатичному раку яєчників (пухлина Крукенберга)первинне вогнище може розташовуватися в органах шлунково-кишкового тракту, молочній залозі, матці. Метастатичні пухлини яєчників найчастіше двосторонні, рухливі, супроводжуються асцитом.

Лікування та прогноз залежать від основного захворювання.

Крім доброякісних та злоякісних пухлин яєчників виділяють також прикордонні форми пухлин, що характеризуються наявністю деяких морфологічних ознак злоякісності за відсутності інфільтративного зростання Лікування оперативне.

Профілактика пухлин яєчників полягає у запобіганні захворюванням, що порушують нейроендокринний статус організму, відновленні порушених гормональних взаємин, повноцінному лікуванні захворювань статевих органів.

Операції на яєчниках

Розрізняють два типи оперативних втручань: що зберігають тканину яєчників і радикальні (видалення яєчників - оваріектомія). До ощадних операцій відносять ушивання тканини яєчників (напр., при апоплексії яєчників); вилущування ретенційних кіст з наступним ушиванням тканини яєчників; резекцію (видалення частини яєчників), у тому числі клиноподібну резекцію, що виробляється при синдромі Штейна-Левенталя. Оваріектомію роблять при перекруті ніжки кісти з некрозом його тканини, пухлини яєчників. Двостороння оваріектомія - кастрація.